20. Яким чином визначається wacc? Чим відрізняється середньозважена вартість капіталу фірми від ринкової вартості фірми?

Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство. Оскільки підприємство може використовувати декілька джерел капіталу, можна припустити, що з багатьох варіантів підбирається така структура джерел, котра призведе до зростання ціни акцій. Така структура є оптимальною, або цільовою, структурою, якої має досягти підприємство. При зміні капіталу задача полягатиме у підтримці оптимальної структури.

Управління структурою капіталу здійснюється на основі показника WACC – середньозваженої вартості складових боргу, привілейованих та звичайних акцій. Average Cost of Capital = WACC):             де

Квк — очікувана ставка вартості власного капіталу;

Кпк — очікувана ставка вартості позичкового капіталу;

К — сума капіталу підприємства;

ВК — сума власного капіталу; П

К — сума позичкового капіталу.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо. Позичковий капітал можна поділити на короткострокові та довгострокові банківські позички, комерційні позички, облігаційні позички та ін. В контексті оцінки вартості підприємства особливе значення показника середньозваженої вартості капіталу (WACC) полягає в тому, що він може використовуватися як ставка дисконтування для приведення майбутніх доходів до теперішньої вартості.

21. Поясніть традиційний підхід до розглядання u-образної форми функції вартості капіталу

Традиційний підхід до визначення оптимальної структури капіталу полягав у тому, що вартість капіталу підприємства залежить від його структури. Існує оптимальна для даного підприємства структура капіталу, яка мінімізує значення WACC (середньозважена вартість капііталу) і одночасно максимізує ринкову вартість підприємства.

Помірне зростання позикового капіталу і деяке зростання фінансового ризику не викликають швидкої реакції акціонерів щодо зростання дохідності акцій у зв'язку зі зростанням ризику. По досягненні деякого порогового співвідношення між власним та борговим капіталом вартість боргового, а також акціонерного капіталу зростають, тим самим збільшуючи СЗВК. Тобто існує деяке мінімальне значення СЗВК, яке потім зростає і при якому ринкова вартість підприємства є максимальною.

Традиціоналісти вважають, що не значні за розміром зобов’язання не впливають на доходність акцій, тобто норма доходності по звичайним акціям є приблизно постійною до досягнення деякого обсягу позикових коштів. В цей час, так як вартість боргових зобов’язань нижче вартості власного капіталу, оскільки борговим інструментам властивий менший ризик, ніж акціям, середня вартість капіталу буде знижуватися.

Також традиціоналісти стверджують, що існує таке граничне значення зобов’язань, при якому ризик фірми та вартість власного капіталу почнуть зростати. Вартість боргу зі зростанням ризику також почне зростати.

В результаті вартість сукупного капіталу корпорації матиме форму параболи, а мінімум вартості сукупного капіталу означатиме його оптимальну структуру - D/(D+E)*.

Традиційна теорія лише констатує існування оптимальної структури капіталу, але не дає ніяких чітких рекомендацій щодо пошуку такого оптимального співвідношення.