Лекція 25

Тема 20: Технічна служба підприємств автомобільного транспорту..

Навчальні питання:

1.Завдання технічної служби .Основні принципи побудови організаційної структури управління технічною службою.

2.Типова організаційна структура управління технічною службою.

3.Режим роботи підрозділів технічної служби .

4.Основні напрями удосконалення організаційної структури управління технічною службою та її оцінювання.

1. Завдання технічної служби

Технічна служба — один з головних функціональних підрозділів організавоної структури управління ВАТ АТП. На цю службу покладено виконання таких завдань.

1. Доцільне планування використання рухомого складу та діяльності ре­монтно-обслуговуючого виробництва (РОВ), яке забезпечує безперебійне виконня планових завдань автомобільних перевезень, ритмічну роботу виробничих зон, дільниць і відділень ВАТ АТП, планомірну відправку автомобільної техніки до ремонтних підприємств, максимальну довговічність і найбільш раціональне застосування рухомого складу. З цією метою технічна служба старанно розробляє річні плани-графіки відправки автомобільної техніки в КР, квартальні, місячні і добові плани використання рухомого складу, а також плани роботи виробничих підрозділів ВАТ АТП, веде облік і подає звітність про роботу технічної служби у вищі організації за встановленими формами і положеннями.

2. Безпосереднє вдосконалення організації ТО і ремонту рухомого складу,спрямоване на скорочення простоїв автомобільної техніки в ТО і ремонті, підвищення якості та зниження собівартості ремонтно-профілактичних робіт, підвищення культури виробництва, поліпшення збереженості автомобілів. З цією метою технічна служба вивчає й узагальнює передовий досвід ВАТ АТП, результати виконаних науково-дослідних робіт, організовує раціоналізаторську винахідницьку роботу, розробляє плани і здійснює впровадження заходів із наукової організації праці (НОП).

До найважливіших заходів, що здійснюються технічною службою, належать: кооперування, концентрація, спеціалізація виробництва на ТО і ремонті автомобілів; удосконалення організаційної структури управління технічної служби та форм організації праці виконавців ремонтно-профілактичних робіт, впровадження сучасної технології і коректування діючих режимів ТО і ремонту рухомого складу з метою скорочення обсягу робіт і збільшення періодичності їх виконання; впровадження комплексної системи управління якістю і ремонту автомобільної техніки за технічним станом; удосконалення структури і змісту плану впровадження нової техніки, механізації та автоматизації трудомістких виробничих процесів, технічної діагностики, сучасних методів засобів, які полегшують запуск двигунів при низьких температурах; удосконалення системи управління РОВ із застосуванням автоматизованої систе керування (АСК); подальший розвиток і ефективне використання виробничого потенціалу ВАТ АТП та ін.; забезпечення своєчасної відправки автомобілів у КР та одержання їх з авторемонтних підприємств в установленому порядку

3. Розробка і здійснення заходів для попередження дорожньо-транспорт- них пригод, їх передумов і порушень регулярності руху через відмови і неспра- ності автомобільної техніки або неправильну її експлуатацію. Створення умов безпеки дорожнього руху — одне з найважливіших завдань технічної служби Виконання його забезпечується передусім високим рівнем організації та якості ремонтно-профілактичних робіт автомобільної техніки, глибоким аналізом причин відмов і несправностей, розробкою і здійсненням ефективних профілактичних заходів, системою контролю якості ТО і ремонту автомобілів; високим рівнем технічної підготовки водійського, інженерно-технічного і ремонтно- профілактичного складу, а також добре поставленою виховною роботою.

Технічна служба систематично аналізує стан автомобільної техніки, веде облік відмов і несправностей, виявляє конструктивно-технологічні недоліки своєчасно інформує про них автомобільні заводи, усуває виявлені недоробки. Це сприяє підвищенню надійності, поліпшенню експлуатаційної технологічності, подальшому вдосконаленню рухомого складу.

4. Забезпечення технічно грамотної експлуатації рухомого складу: вибір оптимального режиму роботи двигуна, систем і агрегатів та технічно правильне використання їх при різних режимах руху; досягнення максимальної економічної ефективності кожного рейсу. Вирішення цього завдання досягають за допомогою високого рівня технічної підготовки водійського складу, уміння правильно розраховувати рух і вибирати найбільш оптимальні режими екплуатації; участі інженерно-технічного складу в підготовці водіїв до рейсів, а також високої якості технічної підготовки автомобілів.

5.Організація технічного навчання і контролю рівня технічної підготовки водійського, ремонтно-профілактичного та інженерно-технічного складу; забез­печення високого рівня виробничої дисципліни інженерно-технічних праців­ників, водіїв і ремонтно обслуговуючих робітників підприємства. Високий рівень технічної підготовки особового складу — одна з найважливіших умов успішної роботи ВАТ АТП. У зв'язку з цим установлено порядок допуску водійського скла­ду до роботи тільки за наявності спеціальних посвідчень (прав водія) із наступ­ним проходженням стажування в установленому порядку в ВАТ АТП.

Технічне навчання проводиться з найбільш актуальних для підприємства питань експлуатації автомобільної техніки (вивчення нових керівних документів , узагальнення досвіду експлуатації автомобілів, вивчення причин дорожньо-транспортних пригод, конструкцій нових автомобілів та особливостей їх обслуговування тощо). Підвищенню кваліфікації сприяють також періодичні конференції, дні якості, регулярні технічні розгляди, короткочасні збори керівного складу технічної служби на факультетах підвищення кваліфікації відповідних навчальних закладів та ін.

6. Наукова організація і нормування праці, в тому числі розробка прогресивних нормативів трудомісткості ТО і ремонту рухомого складу, витрачання технічного майна, уточнення переліку контрольно-діагностичного та іншого техногічного обладнання; синхронізація виробничих процесів, тобто забезпення певної тривалості окремих операцій та їх груп, операцій на робочих місцях і постах у лінії та ін.

Наявність такої нормативно-технічної документації дає змогу планувати виробничу діяльність ВАТ АТП і обґрунтовано подавати заявки в органи постачання.

7.Організація матеріально-технічного постачання. Технічна служба ВАТ АТП робить відповідні розрахунки і своєчасно подає заявки в органи постачання на постачання необхідного технічного майна, підтримує контакт із органамии постачання з метою своєчасної реалізації заявок і безперебійного поповнення сталих запасів на складах підприємства.

Успішне виконання технічною службою своїх функцій залежить від таких

факторів: типу, віку та умов експлуатації рухомого складу, стану виробничої бази

підприємства, забезпеченості запасними частинами і матеріалами, задоволення потреби в КР автомобілів і агрегатів за зовнішньою кооперацією, рівня кваліфікації ремонтно-обслуговуючого персоналу та інженерно-технічних працівників, удосконалювання технологічних процесів ТО і ремонту автомобілів, рівня організації управління виробництвом.

Основні принципи побудови організаційної структури управління технічною службою

Оптимізація організаційної структури технічної служби — одне з найважливіших і складних завдань із числа тих, які має вирішувати керівник. Без правильної

структури апарату технічної служби не можна досягти узгодженої взаємодії усіх функціональних підрозділів, забезпечити стабільне і кваліфіковане ведення технічної документації, використовувати сучасну обчислювальну техніку.

Основні вимоги до будь-якої організаційної структури полягають у тому, щоб кожен працівник, маючи певні права та обов'язки і несучи в межах їх усю повноту відповідальності, займався своєю справою. Виходячи з цих положень, сучасна наука управління дає певний мінімум перевірених практикою правил, які дають змогу з достатньою упевненістю «конструювати» структури управління з урахуванням конкретних умов цього ВАТ АТП.

Наука управління не рекомендує підганяти організаційну структуру під

здібності певних людей — треба знаходити кандидатури, які б відповідали вже розроб- леній оптимальній організаційній структурі.

З інших численних рекомендацій науки управління і на підставі досвіду роботи передових ВАТ АТП можна виділити ще деякі важливі принципи, дотримання яких треба прагнути при розробці організаційних структур технічної служби. Передусім це принцип єдиноначальності. Хоча потреба додержання цього принципу ніким не заперечується, в реальному житті він порушується частіше, ніж будь-який інший. Єдиноначальність не слід розуміти як абсолютну владу однієї особи; навпаки, будь-яке серйозне рішення потребує колегіального обговорення. Але запроваджувати його в життя й відповідати за його дотримання повинна тільки одна особа. Кожна особа має звітувати лише перед одним начальником і одержувати накази тільки від нього.

Не менш важливим у сфері управління є принцип спеціалізації: усі дії, що регулярно повторюються, мають бути чітко розподілені між працівниками апарату й не повинні дублюватися. Складаючи положення та інструкції, треба брати до уваги, що однаково небезпечно як залишити «нічиїми» ті чи інші зв'язки так і доручити їх «для гарантії» відразу двом виконавцям. У другому випадку більш ніж імовірно, що ні один, ні другий виконавець нічого не зроблять, покладаючись один на одного. Не слід також давати в посадовій інструкції докладний і вичерпний перелік конкретних обов'язків. Треба підшукувати формулювання, які були б хоч і не дуже конкретними, але разом з тим давали б змогу вимагати від працівника конкретних дій у будь-яких нових ситуаціях.

Надзвичайно важливим є принцип діапазону управління, тобто обмеження кількості осіб або підрозділів, підпорядкованих одній особі. Відомо, що завантаження керівника зростає в геометричній прогресії у міру зростання кількості незалежних один від одного підлеглих, а кількість можливих незгод між ними, а отже, і звернень за вирішенням питань до начальника визначають за допо гою формули Грейкунаса:

X=n 2 ^n-1+n (n-1)

Де:

Х — кількість можливих незгод;

n — кількість підлеглих.

Наприклад, х = 18 при п = 3, х = 44 при п = 4, х =100 при п = 5. Як видно прикладу, порушення цього принципу призводить до великого лиха на виробництві.

Ще один принцип — обмеження кількості ієрархічних ступенів у структурі оганізації. Оптимальна кількість рівнів між керівником технічної службиби і робітником — 3—4. У протилежному разі сповільнюється проходження інформації і сама вона спотворюється, втрачаються оперативність і надійність управління.

При розробці організаційної структури слід також пам'ятати, що чим більше підприємство, тим важче ним керувати. Не завжди треба прагнути до створення дуже великих ВАТ АТП і ВАТО. Вигоди від збільшення виробничих потужностей, застосування досконалої техніки і технології перекриваються втратами, пов'язаними із надмірною централізацією управління. Особливо це характерно для створення великих ВАТО АТП. Тому керівник повинен делегувати повноваження (тобто перекладати відповідальність за вирішення питань, що повторюються, на своїх підлеглих), інакше кажучи, начальник ніколи не повинен робити сам того, що може зробити підлеглий. Переконливим свідченням є переваги, які продемонструвала бригадна форма організації праці. Висока активність людей праці — неодмінна умова успішного розвитку автотраспортного виробництва. Сучасний інженер, висококваліфікований робітникк не хочуть і не можуть бути просто виконавцями, вони хочуть і повинні брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їхнього підприємства. Розвиток ідемократичних засад на виробництві не суперечить принципові єдиноначальності, і будь-яка сучасна організаційна структура технічної служби має це враховувати.