4. Структура спілкування.

Будь-який акт поведінки індивіда в науці прийнято умовно розбивати на чотири фази: перша - спонукання до дії, друга - уточнення індивідом ситуації дії, третя - сама дія і четверта - його згортання. А якщо згортати його ще рано, оскільки спонукання до нього не зникло, індивід повертається до другої фази: заново уточнює ситуацію, вже змінену його попередніми діями, потім знову переходить до третьої фази - до нового дії і т. д. Спілкування для суб'єкта не що інше, як специфічний акт поведінки.

Перша фраза цього акту - спрямованість на партнера (той з якихось причин стає об'єктом уваги і майбутнього дії). Друга фаза - психічне відображення партнера, бо він і є головне в ситуації дії. На третій фазі дія полягає в інформуванні партнера про щось і прийомі відповідної інформації від нього. Четверта фаза полягає у відключенні від партнера, якщо спонукальні мотиви контакту з ним зникли. Якщо вони зберігаються, суб'єкт, як уже говорилося, повертається до другої фази, заново відображаючи партнера, чия поведінка вже змінено подією, знакообміном, і т. д.

Оскільки ж партнери діють у контакті не ізольовано один від одного, а спільно (інакше і контакту не буде), першу фазу комунікативного акту можна назвати фазою взаємоспрямованості, другу - фазою взаємовідображення, третю - фазою взаємоінформування і четверту - фазою взаємовідключення.

5. Психологічна роль особистості у спілкуванні.

6. Рівні спілкування, їх характеристика.