10

Тема 3. Спілкування особистості.

План.

1. Поняття спілкування, його роль у житті людини.

2. Зв'язок спілкування і діяльності.

3. Функції спілкування.

4. Структура спілкування.

5. Психологічна роль особистості у спілкуванні.

6. Рівні спілкування, їх характеристика.

Семінарське заняття

Тема «Психологія спілкування»

1. Понятті і функції спілкування.

2. Значення спілкування в житті людини.

3. Структура спілкування.

4. Характеристика рівнів спілкування.

5. Психологія культури спілкування.

6. Методики дослідження комунікативних якостей особистості.

Література.

- Бондарчук Олена Іванівна, Бондарчук Лілія Іванівна. - Основи психології та педагогіки. Курс лекцій. – Київ, МАУП, 1999. – 162 с.

- Палеха Юрій Іванович, Герасимчук Валентина Іванівна, Шиян Оксана Миколаївна. – Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний посібник. – Київ, видавництво Європейського університету, 2002. – 164 с.

- Степанов Олександр Максимович, Фібула Михайло Миколайович. – Основи психології і педагогіки. Посібник. – Київ, Академвидав, 2003.- 501 с.

- Добрович Анатолий Борисович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение. 1987 г. — 207 с.

1. Поняття спілкування, його роль у житті людини.

Спілкування — це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. В спілкуванні реалізується потреба в іншій людині.

Спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, завдяки широким можливостям до научіння, людина формує та здобуває всі свої вищі пізнавальні здібності та якості через активне спілкування з розвинутими особистостями, вона сама стає особистістю.

Відомо, що психіка людини та її розвиток детерміновані способом буття середовища, в якому знаходиться людина. Перетворення індивіда в особистість відбувається завдяки спілкуванню з цим середовищем.

Коли б від народження людина була ізольована від оточення, від спілкування, вона б не сформувалась як культурна, цивілізована особистість, тобто така людина залишилась би на рівні розвитку тварини, напіврослини. Відомі факти вимушеної ізоляції від людського суспільства; коли дитина опинялась і довго жила серед звірів, або коли доросла людина потрапляла на безлюдний острів. Навіть після тривалої роботи психологів з такими людьми не вдавалось привести їхню психіку до людської норми. Ці та інші факти свідчать про те, що тільки завдяки спілкуванню людина може розвиватись.

Процес спілкування є складним та багатогранним, для його реалізації задіюються значні ресурси психіки особистості. Людина, розпочинаючи спілкування, формулює його мету і певним чином його планує, прогнозу.ючи лінію поведінки співбесідника. Дотримуючись вказаного плану протягом усього спілкування необхідно адекватно відображати реакцію співбесідника і, відповідним чином, коригувати власну поведінку. Потім – аналізувати реакцію на відкориговану лінію власних дій, і так – постійно. Окрім, того, в полі уваги слід постійно тримати реакцію на власну поведінку оточення.

Без спілкування неможлива будь-яка діяльність. Спілкування може виступати як взаємодія між людьми, а може виступати як один із провідних видів діяльності.