6. В. Ойкена. Теорія "Соціальної компенсації" Мюллера-Армака, в. Репке, л. Ерхард.

За підсумками ідей У.Ойкена було розроблено та модель господарювання, яку назвали моделлю соціального ринкового господарства. Сам термін "соціальне ринкове господарство уперше був в запроваджено А.Мюллером-Армаком у роботі "Регулювання економіки та ринкове господарство" (1947). Концептуально соціальне ринкове господарство визначалося як своєрідний третій шлях, який міжцентрально-администрируемим і ринковим господарством (між соціалізмом і капіталізмом) і позбавлений недоліків обох ідеальних типів.

Як ми знаємо, теорія ордолібералізму формувалася період фашистського режиму на Німеччини, тому найбільше зацікавлення до її ідеям виявився у повоєнні роки. Проте з ряду причин вчення про ладі конкуренції, оскільки його задумав У.Ойкен, був використано недоторканою. По-перше, у повоєнній Західній Німеччини існувала необхідність глибшого державного на економіку, чому це допускавОйкен. По-друге, ідея насадження конкуренції у переважної більшості населення мимоволі викликало з руйнівними кризами, безробіттям та інші соціальними негараздами, притаманними довоєнного капіталізму.

Ця обставина врахували теоретиками соціального ринкового господарства. Так,Мюллер-Армак, поділяючи основні засадифрайбургской школи (недоторканність приватної власності, відкриті ринки, стабільність грошового обігу євро і національної валюти), відмовився від курсу відродження досконалої конкуренції шляхом "приборкання монополій". Він переніс акцент з антимонопольної проблематики, хоча він і зберігала певну роль його концепції, стосовно питань соціальної полі-тики.

Уордолиберальном вченні опікується цими питаннями або не мали самостійного значення.Ойкен та інші теоретикифрейбургской школи проголосили вінцем соціальну справедливість ринкове розподіл доходів у умовах досконалої конкуренції. Лише окремих випадках, підкреслювавОйкен, "якщо самодопомога страхування виявляться недостатніми", понад цього стануть необхідними "державні добродійні установи".

>Мюллер-Армак ж проголосив активну соціальну політику, підпорядковану принципу "соціальної компенсації", основним відзнакою соціального ринкового господарства від капіталізму. "Соціальним це ринкове господарство стає тому - і вже цим пояснюється словотвір "соціальне ринкове господарство", - що що з процесу виробництва "функціональне" розподіл власності перетворюється у вигляді соціальної полі-тики в суспільно бажане "персональне" розподіл доходів".

Головним інструментом "соціальної компенсації"Мюллер-Армак вважав прогресивне оподаткування на осіб із високим достатком і перерозподіл отриманих засобів у користь менш імущих верств як бюджетних дотацій утримання дітей, виплату квартплати, будівництво власних помешкань і т.п. Невід'ємними формами соціальної полі-тики він також вважав створення розвиненою системи соціального страхування (безробітним, хвороби та т.д.) й достойною людини соціальної інфраструктури.

Практичну реалізацію модель соціального ринкового господарства одержала наприкінці 40-х років у діяльності уряду До. Аденауера і Л. Ерхарда. Результати цієї реалізації оцінюються дуже висока завдяки серйозних економічних успіхам повоєнної німецької економіки.

7. Прихильник монетаризму — це економіст, який вірить, що кількість грошей спричиняє домінуючий вплив на загальний потік витрат в економіці. Держбюджет і т. зв. реальні фактори, враховуючи і схильність до інвестування чинять явно другорядний вплив, якщо вони не підкріплені динамікою грошової маси. Монетаризм є однією з найвпливовіших течій у сучасній економічній науці, що визначає сутність сучасного економічного консерватизму. Монетаризм як напрям економічної думки звичайно протиставляли кейнсіанству, на основі якого виявилося неможливим пояснити господарський "обвал" 70-х — початку 80-х pp. XX ст. Тоді як концепція Кейнса сформувалася на тлі неспроможності неокласичної економічної теорії, монетаризм виник як опозиція насамперед кейнсіанству. М. Фрідмен є принциповим противником державного втручання в економіку, розглядаючи його як загрозу вільному ринку. Розглядаючи гроші одним з можливих активів, монетаристи надали кількісній теорії більш загальної форми й одночасно зробили крок до примирення кількісної теорії з кейнсіанською теорією надання переваг ліквідності. На відміну від пропозиції грошей попит на гроші відносно стабільний. На нього впливають доходи, рівень цін (зміна купівельної спроможності грошей) та величина процентних ставок. Монетаристи вказують на залежність валютного курсу і стану платіжА ного балансу від внутрішнього грошового обігу, стверджуючи, що в умовах ринкових відносин існує обернений зв´язок між валютними резервами і вели* чиною внутрішньої грошової маси, які разом становлять всю грошову иропоч зицію.

тема7 питання8 .«Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретної економічної політики, вплив урядових рішень на макроекономічні показники тощо. Теорія раціональних очікувань заперечує політику державного регулювання з допомогою кількох аргументів. Один із них — недоцільність, оскільки будь-яке втручання нівелюється поведінкою економічних агентів. Другий — це твердження, що така політика породжує (через раціональні очікування та адаптацію діяльності) результати, протилежні прогнозованим. Так, регулювання сукупного попиту призвело до наростання інфляційних процесів, хоча зайнятість залишалась на тому самому рівні. (З іншого боку, монетаристські рецепти також не давали необхідних результатів, оскільки економічні агенти адаптували свою діяльність до економічної політики.) Третім аргументом був той, що державна політика стосується макроекономічного рівня, ігноруючи мікроекономічний, де саме і приймаються рішення про економічну поведінку в конкретній економічній ситуації.Нові класики пропонують формувати економічну політику держави так, щоб вона забезпечувала стабільність рішень та законів, щоб зміна грошових та фіскальних правил не зв’язувалась з тимчасовими потребами державного бюджету, щоб нові правила набирали чинності через достатній проміжок часу, аби агенти могли адаптувати і прогнозувати свої дії. Прямим наслідком цього стала б цілковита деполітизація важливих короткострокових процесів фіскального та грошового регулювання.

Питання 9

Теорія економіки пропозиції та крива Лаффера

Ця теорія взяла за основу своєї концепції твердження про те, що центральним завданням будь-якої економіки є ефективне використання ресурсів. Звідси випливає, що для нормального функціонування економіки головну увагу потрібно зосередити на розширенні пропозиції факторів виробництва.

Отже, прихильники цієї теорії виходять з того, що головним є пропозиція товарів і послуг, а не попит на них, (як розглядали кейнсіанці) і тому вважають, що важливим є створення найсприятливіших умови для розвитку підприємницької діяльності: зменшувати податки, послаблювати державне регулювання. Єдиний спосіб, у який уряд може стимулювати економічний розвиток, — це поліпшити для фірм перспективи одержання прибутків.

У 80-ті роки у багатьох країнах світу (особливо в США) податкова політика стала головним інструментом державного стимулювання економічного розвитку. Характерною особливістю була лібералізація ставок оподаткування. Здавалося б, що вона мала призвести до втрати доходів державного бюджету. У ринковій економіці це можливо, але лише в короткостроковому періоді. У довгостроковій перспективі лібералізація ставок податків збільшує надходження до бюджету, скорочує його дефіцит, стримує інфляцію.

Прихильник теорії «економіки пропозиції», відомий американський економіст Артур Лаффер вважає, що нижчі ставки податків можуть дати вагоміші податкові надходження коштів до державного бюджету, ніж високі. Це твердження графічно проілюстровано далі.

Ефект Лаффера не зображений на графіку, оскільки крива Лаффера ілюструє лише довгострокову залежність між податковими ставками і податковими надходженнями коштів до бюджету. Припустимо, що максимальний обсяг податкових надходжень до бюджету можливий за ставки податку на рівні 40 %. Якщо ставку податку знизити, наприклад до 20 %, то в короткостроковому періоді обсяг податкових надходжень до бюджету зменшиться. Але в довгостроковій перспективі, внаслідок зниження ставки податку, прибутки громадян і підприємств зростуть, збільшаться заощадження та інвестиції. Це сприятиме зростанню обсягу виробництва і зайнятості, що збільшить бюджетні доходи. Якщо ж ставку податку підвищити, наприклад, до 80%, то в короткостроковому періоді надходження до бюджету збільшаться, але в довгостроковому періоді це знизить підприємницьку активність в країні й податкові надходження до бюджету зменшаться.

крива Лаффера

Графік залежності податкових надходжень до бюджету від ставок податків

(по вертикалі Y – Ставка податку; по горизонталі х - Податкові надходження до бюджету)

Ставка податку ( % ) 0 20 40 60 80 100

Податкові надходження до бюджету (у грошах)

Ефект Лаффера виявляється не завжди. Для того щоб він став реальністю, необхідні розвинуті ринкові відносини, вільне перетворення заощаджень в інвестиції, надійний контроль за інфляцією, добре організована податкова служба тощ