47. Морфолог. Граматичні категорії

Морфологічні категорії в свою чергу поділяються на класифікаційні і

словозмінні. Класифікаційні категорії — це такі, в яких члени виступають

як рубрики класифікації слів. Так, наприклад, категорія роду іменників і

категорія виду дієслова є класифікаційними, бо іменники не відмінюються,

а класифікуються за родами (кожен іменник належить до певного роду), а

дієслова належать до однієї з трьох рубрик — до дієслів доконаного чи

недоконаного виду або двовидових.

Словозмінні — це граматичні категорії, яких слово може набувати залежно

від партнера, з яким воно поєднується в мовленнєвому ланцюжку.

Наприклад, категорія роду прикметників. Прикметники не класифікуються, а

відмінюються за родами (кожен прикметник у слов'янських мовах має форми

всіх трьох родів; наприклад укр. великий, велика, велике). Класифікація

граматичних категорій графічно має такий вигляд:

Граматичні категорії по-різному виявляються в мові. Наприклад, такі

категорії, як рід і відмінок, в українській мові виявляються синтаксично

(реляційно), категорія виду і часу — несинтаксично (номінативно,

референційно), а категорія числа або особи поєднує ознаки обох названих

типів.

Крім граматичних категорій, які обов'язково мають формальне вираження, в

мові існують приховані категорії, вперше виявлені американським ученим

Б. Уорфом.

Приховані категорії — семантичні та синтаксичні ознаки слів, які не

мають морфологічного виявлення, але важливі для побудови висловлення,

оскільки впливають на їх (слів) сполучуваність.

В українській мові як приховані можна трактувати категорії

контрольованості/неконтрольованості, істоти/неістоти та ін. Так,

дієслова зі значенням неконт-рольованості не можуть мати після себе

обставин мети (не можна сказати *Bunae град побити сад, *Куля летить

убити солдата), не можуть вживатися з іменником у давальному відмінку з

пасивним значенням (*Каменеві чудово летілось, *Воді грайливо теклось).

Назви неістоти не вживаються в давальному відмінку зі значенням

належності (*Купити скатертину столу, *Дати обкладинку книжці).

Від граматичних категорій слід відрізняти лексико-граматичні розряди (їх

ще називають лексико-граматичними категоріями). Лексико-граматичні роз-

ряди — це граматично релевантні групи

48. Синтаксичні граматичні категорії

Синтаксичні граматичні значення використовуються ли­ше для зв'язку слів у реченні. Вони виступають у тому са­мому слові і є змінними. Ніякого реального змісту ці зна­чення самі по собі не виражають. Такими є рід, число і відмінок прикметників, рід і число дієслів, певною мірою відмінки іменників. Адже виділені тут граматичні значення прикметника аж ніяк не випливають з їхнього лексичного значення і не впливають на нього: наприклад, форми синій, синя, синє, сині, синього, синьому і т. д. завжди вказують на той самий колір. Відмінки ж іменників, крім того, що по­значають різні зв'язки між словами в реченні, несуть ще й певну інформацію про реальність, тобто про те, у якій ролі виступає названий словом предмет — у ролі суб'єкта (дія­ча), об'єкта, обставини тощо.

Номінативні граматичні значення виступають теж у тому самому слові, але виражають ті чи інші найзагальніші власти­вості буття і тим доповнюють, уточнюють лексичне значення слова. Таку роль виконує, зокрема, число іменника: різне ре­альне значення передають однина і множина того самого слова: день (це тільки один день) і дні (це більше ніж один день), батько і батьки (останнє може ще означати «батько і мати»), вода і води тощо. Ступені порівняння прикметників вказують на різну інтенсивність вияву ознаки: холодний, холодніший, найхолодніший. Різного змісту набувають висловлювання за­лежно від того, у якому часі вжито дієслово: Дощ ішов. Дощ іде. Дощ ітиме — хоч у кожному з них слова ті самі.

Синтаксичні й номінативні граматичні значення, як змінні, зумовлюють творення різних морфологічних форм того само­го слова — словоформ. У речення змінні слова входять лише у вигляді певних словоформ.

З погляду відношення граматичних значень до дійсності їх ще можна поділити на реальні й формальні.

Реальні граматичні значення несуть певну інформацію про дійсність (це, як було вже показано, і частини мови, і ступені порівняння прикметників, і час дієслова, і в певних випадках рід іменників, відмінок іменника).

Формальні граматичні значення в межах слова не мають відношення до дійсності, а в реченні вони виконують синтаксичну роль, допомагаючи правильно моделювати дійсність, відображувану в словах. Візьмемо рід дієслова в минулому часі, він ніяк не впливає на семантику слова — ту саму дію озна­чає, наприклад, змінив і змінила. Але в реченнях День змінив ніч і День змінила ніч рід дієслова суттєво змінює значення висловлювань: перше з них означає «настав день», друге — «настала ніч».

Граматичні значення існують у взаємозв'язку й взаємовиключенні. Мова не може бути з одним відмінком (скажімо, лише з називним), з одним родом (наприклад, лише з чолові­чим) і т. д., бо тоді взагалі не йшлося б про відмінок (як у французькій мові) чи про рід (як в англійській). Саме в цьо­му й виявляється взаємозв'язок між граматичними значення­ми. Взаємовиключення полягає в тому, що, наприклад, якщо іменник стоїть в орудному відмінку, то він не може водночас стояти і в родовому чи давальному.

Кожна окрема система однорідних граматичних значень — це граматична категорія. Граматична категорія шодо граматич­них значень є загальне, а граматичні значення шодо граматич­ної категорії — часткове. Граматична категорія ґрунтується на двох і більше граматичних значеннях. Наприклад, категорія роду в українській мові об'єднує чоловічий, жіночий і се­редній рід, категорія числа — однину й множину, категорія виду — доконаний і недоконаний вид тощо.

Усі змінні граматичні категорії даного слова формують його парадигму — сукупність усіх словоформ. Наприклад, парадигма іменника в українській мові налічує 14 словоформ (по 7 від­мінків в однині й множині), парадигма прикметника — 24 словоформи (по 6 відмінків у трьох родах і 6 — у множині).

В українській мові є такі основні граматичні категорії: в іменниках, прикметниках, деяких займенниках, деяких формах дієслова — категорії роду, числа й відмінка; у частини прикметників і прислівників — категорія ступенів порівняння; тільки в дієсловах — категорії виду, перехідності, способу, часу, особи.