Тема 3.
САМОФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА І ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА
Дезінвестиції — негативні нетто-інвестиції, нові капіталовкладення, що менші від зносу і вибуття основного капіталу фірми.
Самофінансування – це фінансова стратегія управління суб’єкта підприємницької діяльності власними доходами і надходженнями у грошовій формі відповідного цільового призначення з метою акумулювання капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Ігор Зятковський. Проблеми самофінансування суб’єкта підприємницької діяльності // Світ фінансів. – 2007. – № 11. – С. 135 - 139.
Тезаврація прибутку — це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Зятковський І. В. Фінанси суб’єктів господарювання в умовах інституціо- нальних перетворень: Монографія. – Тернопіль: Екон. думка, 2006. – 388 с.
Забезпечення наступних витрат і платежів можна розглядати як один із інструментів прихованого самофінансування. За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання - Терещенко О.О.
Чистий грошовий потік (потік готівки) - різниця (сальдо) між притоками і відтоками грошових коштів від операційної та інвестиційної діяльності під час передбачуваної реалізації інвестиційного проекту з геологічного вивчення та промислового освоєння запасів корисних копалин оцінюваного геологічного об'єкта, яка визначається як для кожного річного кроку розрахунку, так і для всього розрахункового періоду, що охоплює часовий інтервал від моменту оцінки до завершення експлуатаційних робіт (накопичений грошовий потік). http://zakon.nau.ua
Коефіцієнт самофінансування – відношення власних інвестицій (нерозподіленого прибутку, амортизації та ін.) до загальної суми необхідних інвестицій. кономічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.
Неперервність руху грошових коштів забезпечує неперервність виробничого процесу на підприємстві. Тому забезпечення неперервності руху коштів, недопущення частих і термінових потреб є одним із найважливіших завдань фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент - Шелудько В.М.
У статті "Переоцінка активів" наводять дані, які відображують збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів, нематеріальних та інших активів відповідно до чинного законодавства.
У статті "Розподіл прибутку" відображають розподіл прибутку серед акціонерів та спрямування прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства, до статутного і резервного капіталу.
Стаття "Внески учасників" передбачена для відображення даних про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.
У статті "Вилучення капіталу" наводять дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.
Дивідендна політика — це політика щодо розподілу отриманого підприємством прибутку за умови, що власники підприємства мають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів.
Життєвий цикл використовується для пояснення того, як організація проходить через етапи народження, зростання, зрілості та спаду.
Дивіденди (лат. dividendum —те, що підлягає поділу) — частина прибутку, яка виплачується (і) емітентом корпоративних прав на користь власників корпоративних прав, або (іі) державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або місцевої громади (що, за своєю суттю, - те саме). http://uk.wikipedia.org
Податки - це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. http://home-money.org
Приховані резерви — це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.
Під банкрутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність підприємства в установлений термін виконати свої зобов'язання перед державою або іншими кредиторами.
Реструктуризація — це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення підприємства, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефективності виробництва. Економіка підприємства - Макаровська Т.П.
Санація — це комплекс послідовних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на виведення підприємства з кризи з метою відновлення або досягнення ним високого рівня прибутковості та конкурентоспроможності.
Економічна реструктуризація підприємства спрямована на підвищення рівня його рентабельності, що залежить від його капітальних та поточних витрат (собівартості) на виробництво продукції, обсягів продажу, а також ефективної цінової політики.
Тема 4
ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЗА РАХУНОК ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ
Короткострокові фінансові зобов'язання - усі форми залученого позичкового капіталу з терміном його використання до одного року.
Політика залучення позичкових коштів - являє собою частину загальної фінансової стратегії, яка полягає у забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позичкового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.
Капіталодавець - банки та інші фінансово-кредитні інститути; постачальники та клієнти; власники; персонал; держава.
Довгострокові зобов’язання - зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.
Фінансовий кредит — кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно з законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. http://uk.wikipedia.org
Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його.
Ліквідність — можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Банківськи депозити за вимогою є високоліквідними активами, оскільки можуть бути переведені у готівку за вимогою клієнта. Види грошей, що включаються в агрегат M1 — найбільш ліквідні активи в економіці.
Показник абсолютної ліквідності - характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов’язань воно має можливість погасити негайно.
Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом - показує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу.
Рентабельність власного капіталу — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством.
Облігація - це емісійний цінний папір, що закріплює право її утримувача на отримання від емітента облігації в передбачений нею термін за її номінальною вартістю і зафіксованого в ній відсотка від цієї вартості або іншого майнового еквівалента.
Емісійна ціна облігації - ціна, по якій відбувається продаж облігацій їх першим власникам. Емісійна ціна може бути рівна, менше або більше номіналу. Це залежить від типу облігації і умов емісії.
Курсова ціна - ціна, по якій облігації продаються на вторинному ринку. Якщо облігація має строго певну номінальну ціну, ціну погашення і емісійну ціну, рівень яких зафіксований при випуску позики, то курсова ціна зазнає значні зміни протягом терміну життя облігації.
Погашення облігації - це виплата номінальної вартості облігації та доходу по них у терміни, передбачені умовами емісії облігацій.
Ринкова процентна ставка – це ставка, заснована на сумах, що виплачуються на інвестиційному ринку за борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, ощадними сертифікатами) зі схожими параметрами запозичення і ризику.
Конвертовані облігації — це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства.
Коефіцієнт конверсії — це співвідношення, з яким планується конверсія. Він показує, скільки облігацій слід представити для того, щоб одержати одну акцію.
Варрант (інколи варант) (англ. warrant — повноваження, довіреність) - цінний папір, що дає її власникові право на купівлю деякої кількості акцій на певну майбутню дату за певною ціною. Зазвичай варранти використовуються при новій емісії цінних паперів. Варрант торгується як цінний папір, ціна якого відображає вартість його первинних цінних паперів.
Заства (англ. Mortgage) — один із засобів забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦКУ) Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону чи рішенні суду.
Комерційний кредит — історично перша форма кредитних відносин. Практика відстроченого платежу в обмін на негайно одержувані товари існувала ще на ранніх стадіях розвитку товарного обміну. Комерційний кредит (продаж товарів з відстрочкою платежу) виник й утвердився внаслідок сталого незбігу потреб економічних суб'єктів з їхньою наявною у даний момент платоспроможністю. Сукупність мікроекономічних відносин між господарськими суб'єктами з приводу надання (одержання) комерційного кредиту становить фундамент національної кредитної системи.