Размещено на http://www.Allbest.Ru/

1. Предмет, метод та методологія «ідпзк»

ІПДЗК - це загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування права окремих країн у конкретно-історичних умовах їх розвитку в хронологічній послідовності. Вона належить до блоку суспільних наук.

Методологія ІПДЗК - використання всієї сукупності як загальнонаукових так і спеціальних методів пізнання державно-правових явищ.

Метод ІПДЗК - сукупність способів пізнання та дослідження. які використовуються для одержання обґрунтованих знань з історії держави і права. основним методом є метод матеріальної діалектики-допомагає виявляти найбільш загальні закони людського буття і свідомості. Історичний метод-дослідження державно-правових явищ у тих особливих і неповторних умовах, у яких вони склалися і розвивалися. Статистичний метод-характеризує кількісну сторону державно-правового процесу, дає можливість виявити закономірності та особливості держави та права. Порівняльно-історичний-дозволяє виявити деякі загальні закономірності та особливості розвитку держави та права в той самий час.

2. Східна деспотія (головні риси та особливості). Три головних відомства управління

Східна деспотія - «ніким та нічим не обмежена влада царя», форма держави, при якій вся повнота влади, не обмежена законом, належить одноосібному правителю. Найвідомішими і найхарактернішими представниками груп країн Стародавнього Сходу є Вавилонська держава, Єгипет, Індія, Китай. Головні риси:збереження значних пережитків первіснообщинного ладу-сусідської общини;відсутність на перших порах приватної власності на землю;наявність колективного рабоволодіння;збереження первісних форм рабства(домашнього рабства); створення деспотичної форми правління - необмежена влада монарха;наявність трьох галузей, відомств чи систем управління-відомства внутрішніх справ(займалось проблемою управління країною, накладання чи стягування податків)відомства військових справ (функції оборони країни від нападів агресивних сусідів, організація військових походів, будівництво річкового флоту)відомства публічних робіт(система органів, які займалися організацією, проведенням і забезпеченням суспільно-необхідних громадських робіт-іригаційної системи-каналів, водосховищ, будівництво палаців)

3. Загальна характеристика Законів Хамурапі. Їх структура

В 1901 р французька археологічна експедиція розкопала м. Сузи, знайшла базальтовий стовп зі всіх боків вкритий клинописом. Ця унікальна знахідка була відкриттям найдавнішого на землі збірника законів. Цей збірник був складений в часи правління царя Хамурапі в 18ст до н. е. Збірник налічує 282 статті, з яких 35 було втрачено.

Перші 5ст присвячені судочинству. 6-13ст визначають покарання за крадіжку і способи її виявлення. 14-20ст направлені проти викрадення дітей, рабів. 21-25ст розглядають різні види грабежу.

26-41ст регулюють права та обов’язки воїна. 42-47ст права та обов’язки осіб, які орендують землю. 48-52ст встановлюють межі права лихваря на врожай його поля. 53-56ст враховують покарання за неакуратне користування водопровідною системою.

57-58ст покарання для хазяїна стада, яке зайшло на чужу територію. 59-66ст права і обов’язки садівників. 66-100ст права і обов’язки будівельника. 100-107ст права і обов’язки купців. 108-111ст права і обов’язки власника корчми.

112-126 ст. боргове право. 127-195ст шлюбно-сімейне право. 196-225 ст. розмір на казання за тілесні пошкодження. 226-227ст покарання за знищення раба. 228-235 ст. права та обов’язки архітекторів і суднобудівників. 236-277ст види на уму.

4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за Хамурапі

Суспільний лад-правове становище різних груп населення. На поч. ІІст вдосконалюється знаряддя виробництва, збагачується трудовий досвід людей. Вдосконалюється землеробська техніка, набуває поширення плуг із воронкою, відомий кінь. Основним матеріалом для виготовлення знарядь праці стала бронза. Продовжувала розвиватися технічна база ремесел, вдосконалювалася майстерність ремісників. Розвивалася торгівля та товарообмін, в якій були тамкарі - торгові агенти царя. Розвивалося грошове господарство, мірило ціни - срібло. Укладалися лихварські угоди. Найпідприємливіші представники жили у містах Руці та Ларсі. Работорговці, здаючи у найм своїх боржників, закріплювали за собою право на відшкодування вартості цих осіб. Батьки продавали своїх дітей. На чолі общин стояв царський чиновник, який не був зацікавлений у захисті рядових членів общин. Заможні общинники ставали самостійнішими.