СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

НЕРОЗЧЛЕНОВАНОГО ТИПУ

ПЛАН

1.Загальна характеристика речень нерозчленованого типу. Прислівні та займенниково – співвідносні.

2.Прислівні спр:

• а) присубстативно – означальні;

• б) з’ясувальні.

3.Займенниково – співвідносні СПР:

а) предметно – ототожнені;

якісно – ототожнені;

просторово – ототожнені;

б) якісно – кількісні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Пробл. пит. – К.: Вища школа, 1994. – С.446 – 519.

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – С.329 – 338.

3. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк:Дон НУ, 2001 – С384 - 399.

4. Ломакович С.В. Займенниково – співвідносні конструкції в сучасній українській мові. – Тернопіль, 1992.

1.Загальна характеристика речень нерозчленованого типу.

Прислівні та займенниково – співвідносні.

Речення нерозчленованого типу характеризуються більш тісним приєднанням підрядної частини до головної. У таких реченнях підрядна частина або поширює окреме слово головної частини (опорне слово) або розкриває лише його зміст (сам антецеднт-займенник ).

Речення першого виду називаються прислівними, речення другого виду – займенниково – співвідносними. Важливим конструктивним елементом перших речень є опорні слова ( звідси і їх назва - прислівні ), що пояснюються або поширюються підрядною частиною. Оскільки, причини поширення ОС - різні за мовною природою, то виділяють такі їх види:

• ГРАМАТИЧНІ, тобто ОС як частина мови вимагає поширення (іменник – означенням, а в – складному реченні - означальною підрядною частиною): Поганий той учений, який не мріє про відкриття (І.Ц.).

• ЛЕКСИКО – СЕМАНТИЧНІ, тобто ОС вимагає поширення залежною іменниковою словоформою або ж підрядною частиною для розкриття свого лексичного значення( відповідно до своєї валентності ): З протилежного боку виразно чулося (що?) як наближається до Варварівки ешелон ( Ю. Яновський ).

Речення другого типу, з антецендентами, Бєлошапкова називає займенниково – співвідносними, інші автори – просто займенниковими. Займенниковий антецендент у головних частинах таких речень вказує на:

• - предмет (предметно – ототожнені);

• - якість (якісно – ототожнені);

• - місце (просторово – ототожнені);

• - якість (якісно – кількісні).

а підрядна частина називає їх. В цьому принципова відмінність їх від прислівних речень, навіть від тих, у яких наявні займенники у головній частині, порівняймо:

Поганий [той] учений, який не мріє Той, хто не мріє про відкриття,

про відкриття. не вчений.

Дівчина стежила [за тим], щоб у Дівчина намагалася зробити так, щоб

кімнаті завжди було чисто. у кімнаті завжди було чисто.

У прислівних реченнях антецеднт виділяє, підсилює ОС, тобто він скоріше стилістичне явище і через те факультативне.

У займенникових реченнях займенниковий антецеднт виконує анафоричну функцію, сигналізує про те, якого загального значення буде підрядна частина – відповідно до його узагальненої семантики. Антецеднт – граматичний елемент, обов’язковий.

Розмежувати антецеднти стилістичного характеру і граматичного не завжди легко. Чим керуватися при цьому, з’ясуємо при розгляді присубстантивних, з’ясувальних та займенникових речень. Отже, класифікація нерозчленованих речень (НР) виглядає так:

1. Прислівні.

   • Присубстативно – означальні.

   • З’ясувальні.

2. Займенниково – співвідносні.

• Предметно – ототожнені.

• Якісно – ототожнені.

• Просторово – ототожнені.

• Якісно – кількісні.