5.Типи складних речень

Залежно від засобів оформлення синтаксичного зв’язку між предикативними частинами усі складні речення поділяються на два розряди – сполучникові та безсполучникові . У перших наявні сполучники та сполучні слова, які поєднують предикативні частини, формуючи таким чином цілісну одиницю – складне речення, другі не мають сполучних засобів, синтаксичний зв’язок та відповідні синтаксичні відношення між предикативними частинами у них виражаються з допомогою тільки інтонації. Сполучникові складні речення на основі характеру синтаксичного зв’язку - сурядного чи підрядного – поділяються на два типи: складносурядні і складнопідрядні. Наприклад: І всі пішли від моря, а стара Половчина залишилася стояти на березі, висока та сувора, як у пісні /Ю. Яновський/; Єдине мистецтво бути щасливим – усвідомлювати, що твоє щастя у твоїх руках /Ж.-Ж. Мусо/.

Отже, класифікація складних речень має такий вигляд:

С КЛАДНІ РЕЧЕННЯ

Сполучникові: Безсполучникові:

• складносурядні [ ], і [ ] [ ], [ ] [ ]:[ ]

• складнопідрядні [ ], ( бо...)

Стосовно безсполучникових складних речень думки синтаксистів розходяться. Зокрема, у концепції чернівецьких мовознавців ці речення виведено за межі складного речення взагалі як структуру, що формується у мовленні – розмовному та художньому. Таке поєднання простих речень вони називають “ безсполучниковим комуні катом” (28.,. с.635 ).

І.Р.Вихованець же відносить до безсполучникових лише речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком (див. 4, с. 347 – 349), а незначну частину конструкцій, співвідносних із складносурядними та складнопідрядними реченнями (ті, що є їх безсполучниковими стилістичними варіантами і легко перетворюються у відповідні сполучникові), розглядає, відповідно, серед указаних типів сполучникових складних речень (4, с. 348). Як бачимо, питання безсполучникових складних речень у синтаксисі є проблемним, однак більшість вузівських підручників і підручники шкільні розглядають безсполучникове речення в цілому як окремий тип складного речення. Тому ми будемо дотримуватися традиційної класифікації у виділенні безсполучникових речень.

Поширеними в мовленні є ускладнені речення, зокрема багатокомпонентні складнопідрядні, складносурядні та безсполучникові – структури з одним видом синтаксичного зв’язку. Вони розглядаються як ускладнення, мовленнєві, відповідних типів складних речень. Найпродуктивнішими і найрізноманітнішими серед них є багатокомпонентні складнопідрядні (про них буде мова в окремому параграфі): Якщо хочеш, щоб у тебе було мало часу, то нічого на роби /А. Чехов/; Ми любимо легенди і плачемо, як дитина, що втратила ляльку, коли в нас забирають ці легенди, коли в нас забирають ці легенди, коли за позірністю наших бажань нам розкривають те , що справді було /Ю. Шерех/.

До ускладнених речень відносяться і складні синтаксичні конструкції – речення з різними видами синтаксичного зв’язку (їх розглянемо в спеціальному параграфі):І того не буде, про що мріяв Вагнер: щоб вернулися часи грецької драми, коли весь народ збирався в театрі, коли найбільш аристократичну творчість розумів кожний /М. Євшан/.

Отже, і в ускладнених конструкціях – продуктах писемного мовлення – представлені синтаксичні зв’язки , на основі яких поєднуються предикативні частини ( їх, як ілюструють наведені приклади, багато ), синтаксичні зв’язки, характерні для складного речення, а саме: сурядний, підрядний і недиференційований (безсполучниковий ).