3.Типи синтаксичного зв’язку у складному реченні

Питання синтаксичного зв’язку є центральним для синтаксису, тому що синтаксичний зв’язок – спосіб сполучення компонентів для побудови тієї чи іншої синтаксичної одиниці, що становить комбінацію складових компонентів. Будь – яка синтаксична одиниця – конструкція ( словосполучення, просте речення, складне речення ) – наслідок синтаксичного зв’язку її компонентів. Складне речення – це наслідок синтаксичного зв’язку не менше двох предикативних частин.

На рівні простого речення виділяють такі типи синтаксичного зв’язку, як підрядний, сурядний, предикативний, зокрема форми підрядного – узгодження, керування, прилягання, предикативного – координацію. На базі цих форм синтаксичного зв’язку утворюються, шляхом сполучення компонентів – словоформ, різноманітні види простого речення.

Основних типів синтаксичного зв’язку у складному реченні є два: сурядний та підрядний, але форми вияву інші, ніж простому реченні. Крім того, багато синтаксистів ( Бєлошапкова В.А., Вихованець І.Р. ) виділяють ще третій синтаксичний зв’язок, властивий лише складному реченню, - так званий недиференційований.

Сурядним зв’язком у складному реченні поєднуються такі предикативні частини, які є граматично рівноправними. На базі цього зв’язку утворюються складносурядні речення.: Спинилось літо на порозі і дише полум’ям на все, і грому дальнього погрози повітря стомлене несе ( М. Рильський ); Боєць із хибами все – таки боєць, а муха без хиб – всього лише бездоганна муха (О.Довженко ); Або рибку з’їсти, або на дно сісти ( Нар. прислів’я ). Предикативні частини у таких реченнях однотипні, рівноправні і пов’язуються при допомозі відомих видів сурядних сполучників. Тобто у складному реченні використовуються ті ж засоби сурядного зв’язку, що й у простому, ускладненому однорідними членами речення, - сурядні сполучники.

Підрядний зв’язок – це зв’язок, яким сполучаються граматично нерівноправні компоненти. На базі цього зв’язку утворюються складнопідрядні речення, у яких одна з предикативних частин є граматично залежною від іншої. Граматично залежна – це підрядна частина, граматично незалежна – головна, наприклад: Цією дорогою мало хто ходив, бо надто крутим був тут підйом (Ю. Щербак ); Відколи пам’ятаю свою матір, Ольгу Антонівну Лепську, бачу її завше в роботі ( О. Лисенко ); В давніх літописах наших єсть одно оповідання, що зворушує у серці найсвятіші почування ( М. Вороний ). Засобом оформлення залежності підрядної частини від головної у складному реченні виступають підрядні сполучники та сполучні слова, яким немає аналогів на рівні простого речення. Нагадаємо, що засобами підрядного зв’язку у простому реченні є флексії та прийменники (біла скатертина, білої скатертини; розв’язати задачу з подругою тощо ).

Недиференційований синтаксичний зв’язок можливий лише в складному реченні, зокрема у безсполучниковому. Це такий зв’язок, характер відношень при якому можна інтерпретувати по - різному. Скажімо, у реченні “ Микола Зеров не міг прийняти сучасність, вона була йому внутрішньо чужа (Ю.Шерех), відношення між частинами, які варто було б оформити двокрапкою. Інше речення “ Всяке буття є страждання, так східні мудреці вчать “ ( О. Гончар ), крім відношень однорідності, як маємо у автора, містить і наслідкові у цьому випадку їх можна було б виразити на письмі при допомозі тире. Таким чином, недиференційований синтаксичний зв’язок є у тих безсполучникових реченнях, у яких важко однозначно визначити відношення між частинами. На письмі це означає – поставити належний розділовий знак.