9.4. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди тrірs

Угода ТRІРS є однією з найважливіших угод Світо­вої організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ є обов'язкове виконання угоди ТRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охо­роною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди ТRІРS "За­хист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зо­бов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобі­гають порушенню законодавства у сфері охорони прав ін­телектуальної власності та їх недопущення.

Стаття 41 Угоди ТRІРS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удати­ся до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого по­рушення прав інтелектуальної власності, включаючи тер­мінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода ТRІРS передбачає захист прав інтелектуаль­ної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Подальше удосконалення національного законо­давства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Підсумовуючи все сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й органі­заційна системи державних органів, які прямо або опосе­редковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуа­льної власності.

Тема 10. Міжнародні та закордонні аспекти права інтелектуальної власності

10.1. Функції, структура та напрями діяльності Всесвітньої організація інтелектуальної власності (wipo)

Правові й організаційні основи правової охорони власності в сучасному уявленні були закладені ще у другій половині XIX ст., коли під впливом бурхливих суспільних змін, видатних досягнень у науці і промисловості, розвитку виробництва і міжнародної торгівлі, літератури, музики, театру виникло розуміння настійної необхідності гармонізації відповідного законодавства окремих країн на міжнародному і навіть на світовому рівні з метою впровадження єдиної загальновизнаної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Початком реалізації цієї ідеї треба вважати 1873 рік, коли в Австро-Угорській імперії відбулася перша міжнародна виставка винаходів. Тоді деякі країни відмовилися від участі у виставці через недостатню забезпеченість правової охорони винаходів, що демонструвалися. У тому ж році відбувся Віденський конгрес з проблем патентної реформи, на якому були прийняті основні принципи патентування винаходів.

Наступним кроком став проведений у 1878 р. в Парижі Міжнародний конгрес з промислової власності, що прийняв рішення про скликання Дипломатичної конференції з метою розроблення гармонізованих вимог до національних законодавств у цій сфері, що діяли в різних країнах. Ця конференція відбулася в 1880 р. у Парижі. На конференції було узгоджено проект міжнародної угоди, яку пізніше було покладено в основу найдавнішої і однієї з найважливіших міжнародних угод — Паризької конвенції з охорони промислової власності. У 1883 р. в Парижі відбулася нова Дипломатична конференція, на якій ця Конвенція було остаточно схвалена і прийнята.

Найважливішим етапом у створенні світової системи охорони інтелектуальної власності стало підписання в 1886 році Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Як Паризькою, так і Бернською конвенціями було передбачено створення окремих секретаріатів під назвою «Міжнародне бюро». У 1893 році ці органи були об'єднані і під різними назвами проіснували аж до 1970 року, коли почала діяти Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

Міжнародна система охорони промислової власності спрямована на формування єдиних у всьому світі підходів до забезпечення правової охорони об'єктів промислової власності, що полягає в тому, що охорона здійснюється у вигляді надання виняткових прав на використання.

Недопущення недобросовісної конкуренції прямо не стосується виняткових прав, однак воно спрямоване проти таких методів конкуренції, які суперечать чесній практиці в промислових і торговельних справах.

Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав сприяє розвитку літератури, науки і мистецтва, значному поширенню і забезпеченню правомірного використання літературних, музичних, хореографічних, художніх, фотографічних, аудіовізуальних та інших творів, комп'ютерних програм, виконань, фонограм, програм мовлення.

Всесвітня організація інтелектуальної власності, її функції, структура, напрями діяльності.

Комплекс заходів щодо міжнародної співпраці координує Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка є однією з 16 спеціалізованих установ Організації Об’єднаних Націй. Штаб-квартира ВОІВ до 1960 року розміщувалася в Берні, потім отримала постійну акредитацію в Женеві.

Принципове рішення про створення міжурядової спеціалізованої організанізації було прийняте в 1967 році на Дипломатичній конференції в Стокгольмі, де була підписана Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності. ВОІВ почала діяти з 1970 року, а в 1974 році вона отримала статус спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй.

Діяльність ВОІВ регламентується трьома основоположними документами: Конвенцією про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності; Угодою між Організацією Об'єднаних Націй і ВОІВ; Угодою про штаб- квартиру ВОІВ.

Цілі створення ВОІВ були сформульовані в преамбулі до Стокгольмської канвенції (1967 року), а саме:

• поліпшення взаєморозуміння і розвиток співпраці між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до суверенітету і рівності;

• заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності і всьому світі;

• модернізація і підвищення ефективності адміністративної діяльності союзів договорів, створених у сфері охорони промислової власності, а також охорони літературних і художніх творів, при повній повазі до самостійності кожного із союзів.

Згідно з положеннями статті 1 Угоди між ООН і ВОІВ остання несе відповідальність за вчинення належних дій відповідно до своїх основоположних документи, а також дій, передбачених союзами і договорами, адміністративні функції яких виконує ВОІВ. Ця організація сприяє розвитку творчої інтелектуальної діяльної і полегшенню передачі технологій у сфері промислової власності країнам, що розвиваються, для прискорення їх економічного, соціального і культурною розвитку з урахуванням компетенції ООН та її органів, а також інших установ, що входять до системи ООН.

Діяльність ВОІВ спрямована на:

• сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співпраці між держаними і міжнародними організаціями;

• забезпечення адміністративної співпраці між союзами у сфері охорони інтелектуальної власності, союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також в рамках угод, підписаних членами Паризького союзу.

Сприяння забезпеченню охорони інтелектуальної власності у всьому світі полягає у тому, що В0ІВ заохочує укладення нових договорів, сприяє модернізації національного законодавства в різних країнах, надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, збирає і розповсюджує інформацію, забезпечує роботу служб, що полегшують отримання правової охорони винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, у випадках, коли таку охорону хочуть отримати в кількох країнах, й також сприяє розвитку інших форм співпраці між державами-членами ВОІВ.

ВОІВ зосереджує адміністративне управління союзами в Міжнародному бюро в Женеві, що є секретаріатом ВОІВ. Контроль за діяльністю союзів здійснюється керівними органами ВОІВ.

Керівними органами ВОІВ є:

• Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського союзів;

• Конференція, членами якої є всі держави-члени ВОІВ;

• Координаційний комітет, до якого входять держави-члени ВОІВ, що є членами Виконавчого комітету Паризького і(або) Бернського Союзів, а також Швейцарська Конфедерація як країна місцеперебування ВОІВ. Станом на травень 1998 року членами Координаційного комітету були 72 країни, в тому числі Україна.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет — щорічно.

Членом ВОІВ може стати будь-яка держава, що є членом Паризького або Бернського союзів, а також будь яка інша держана, що задовольняє, щонайменше, одній таких умов:

- є членом ООН, будь-якої з пов'язаних з ООН спеціалізованих установ або членом Міжнародного агентства по атомній енергії;

- є стороною Статуту Міжнародного суду;

- запрошена Генеральною Асамблеєю ВОІВ стати учасником Конвенції про заснування цієї організації (Конвенція ВОІВ).

Станом на травень 1998 року державами членами ВОІВ були 169 держав.

У рамках ВОІВ функціонує заснований у 1994 році Арбітражний і посередницький центр, що є частиною Міжнародного бюро. Центр надає послуги з урегулювання комерційних спорів між приватними сторонами з питань інтелектуальної власності.

ВОІВ провадить видавничу діяльність, публікуючи монографії, збірники, довідники, а також періодичні видання з питань охорони інтелектуальної власності.

З січня 1996 року діє Угода між ВОІВ і Світовою організацією торгівлі

(СОТ), що передбачає співпрацю Міжнародного бюро ВОІВ із Секретаріатом

СОТ у сфері надання допомоги країнам, що розвиваються, а також у зв'язку з

інформаційними і зібранням законів та правил країн-членів ВТО.

Участь України в роботі ВОІВ

Починаючи з 1993 року, Україна є членом Постійних комітетів ВОІВ з питань інформації у сфері промислової власності і її співпраці з метою розвитку

в цій сфері, з 1995 року — Постійного комітету ВОІВ із співпраці з метою розвитку у сфері авторського права і суміжних прав.

ВОІВ надає Україні істотну консультативно-методичну, технічну і фінансову допомогу.

Про визнання ролі України в розвитку міжнародної співпраці свідчить нагородження в жовтні 1998 року Президента Національної академії наук України ім. академіка Б. Є. Патона Золотою медаллю ВОІВ за видатний внесок

в охорону інтелектуальної власності.