110. Бюджетний процес та контроль в єс

Бюджетний процес являє собою послідовність окремих етапів розробки, розгляду, затвердження і виконання бюджетного плану. У ньому беруть участь Комісія, Рада і Парламент, що утворять у сукупності т.зв. бюджетний орган, а також Рахункова палата, що здійснює бюджетний контроль.

Розробка і затвердження бюджетного плану

Процес розробки і прийняття бюджету починається 1 вересня і завершується 31 грудня року, що передує бюджетному. Для кожного етапу визначені терміни, обов'язкові для бюджетного органу (п. 2—б ст. 203; н.н. ст. 272).

1. Розробка попереднього проекту (п. 2 ст. 203; н.н. ст. 272)

Бюджетний процес починається з представлення органами й установами кошторисів їхніх витрат і надходжень. Комісія обробляє їх і складає на їхній основі попередній проект бюджетного плану.

Перша фаза починається в середині січня, коли Генеральний департамент XIX (бюджет) розсилає всім установам ЄС — розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів, циркулярний лист із пропозицією представити дані про їхні фінансові потреби на наступний бюджетний рік. Як правило, дані представляються Комісії до середини лютого.

Друга фаза: у рамках відповідальної за бюджет Генеральної дирекції проводиться аналітична робота з узгодження запитів окремих інститутів; Рада і Парламент до 1 травня приймають рішення про прийняття пропозицій Комісії.

Після рішення бюджетного органу починається власне бюджетний процес: Комісія затверджує проект попереднього плану і публікує огляд основних його показників (п. 2 ст. 203;).

2. Затвердження проекту бюджетного плану Радою (п. 3 ст. 203)

Попередній проект бюджету із супровідними матеріалами (коментарі й ін.) повинен бути представлений Раді не пізніше 1 вересня. Одночасно проект представляється Парламентові (п. 1 ст. 13 Положення про бюджет). Первісний розгляд проекту здійснюється в рамках бюджетного комітету, що складається із відповідальних за фінансові питання чиновників постійних представництв держав-членів. Поряд зі слуханнями в Раді проводиться процедура консультацій з делегацією Парламенту, ціль яким полягає в узгодженні інтересів і позицій обох частин бюджетного органа.

По закінченні консультацій Рада до 31 липня кваліфікованою більшістю голосів приймає рішення про затверждення проекту бюджетного плану.

Перше читання в Парламенті (п. 4 ст. 203; н.н. ст. 272)

У першій половині вересня прийнятий Радою проект бюджету направляється Парламентові для розгляду в першому читанні. Бюджет може бути остаточно затверджений уже першому читанні, якщо Парламент схвалить його протягом 45 днів. Якщо Парламент протягом цього терміну не внесе в представлений проект виправлення, бюджет вважається затвердженим.

Рішення про зміну величини обов'язкових витрат приймаються абсолютною більшістю голосів тих, хто бере участь у голосуванні, необов'язкових витрат — абсолютною більшістю голосів загального складу Парламенту.

Друге читання в Раді (п. 5 ст. 203; н.н. ст. 272)

Змінений проект бюджету направляється до кінця жовтня Раді. Друге читання по проекту бюджету в Раді проводиться в порядку, аналогічному застосовуваному до першого читання, включаючи консультації з делегацією Парламенту. Проект вважається остаточно прийнятим, якщо протягом 15 днів після одержання проекту Рада кваліфікованою більшістю голосів не відхилить виправлення Парламенту або не внесе в них зміни

Друге читання в Парламенті;

Якщо проект бюджетного плану не буде остаточно затверджений , Радою в другому читанні, він знову представляється Парламентові, що на пленарному засіданні в середині грудня проводить друге читання. Оскільки Парламент уже не має можливості внести зміни в план обов'язкових витрат, значення даного етапу обмежується прийняттям або відхиленням пропозиції Ради щодо плану необов'язкових витрат, що вимагає простої більшості складів Парламенту і кваліфікованої більшості в 3/5 поданих голосів. Так відбувається остаточне прийняття бюджету.

Затвердження бюджетного плану (п. 7 ст. 203; н.н. ст. 272)

Процес прийняття бюджетного плану завершується його затвердженням головою Парламенту. При цьому голова діє як представник обох частин бюджетного органа, оскільки затвердження бюджету можливо тільки після досягнення згоди Ради і Парламенту. З твердженням бюджету виникає зобов'язальне відношення між державами-членами і Союзом: держави зобов'язані надати Комісії відповідні грошові кошти, для того щоб дати їй можливість почати виконання плану бюджету (п. 2 ст. 17 Положення про бюджет). Цьому зобов'язанню відповідає наявне в ЄС право вимоги сплати внесків у відношенні держав-членів.

Наслідки незатвердження бюджету (п. 8 ст. 203; н.н. ст. 272)

Парламент, будучи частиною бюджетного органа ЄС, наділений правом відхилити бюджет при наявності на те істотних основ. Питання про відхилення плану вирішується Парламентом по власному розсуду більшістю складу Парламенту і більшістю в 3/5 поданих голосів. Одночасно Парламент може зажадати представлення нового проекту бюджетного плану. Дотепер Парламент лише три рази скористався цим правом, а саме у відношенні проектів бюджету 1974 і 1984 р., а також коригувального і додаткового бюджету 1982 р.

Якщо до початку нового бюджетного року новий план не прийнятий, то для забезпечення продовження фінансової діяльності ЄС вводиться система тимчасового управління бюджетом (ст. 204; н.н. ст. 273 Договору), заснована на принципах однієї дванадцятої частини витрат минулого бюджетного року і подвійного обмеження витрат.

Основна ідея правила однієї дванадцятої частини полягає в тому, що в умовах відсутності нового бюджету учасники бюджетних правовідносин керуються планом бюджету, що втратили силу, що передує року, що здобуває характер надзвичайного бюджету. Відповідно до норми п. 1 ст. 204 (н.н. ст. 273) у поточному фінансовому році дозволяється щомісяця витрачати до однієї дванадцятої частини засобів бюджету попереднього періоду. Це розпорядження поширюється як на суму сукупних витрат, так і на кожну окрему бюджетну позицію, тобто перерозподіл засобів між окремими статтями витрат в умовах тимчасового керування бюджетом, за загальним правилом, не допускається.

Принцип подвійного обмеження полягає в тім, що витрати надзвичайного бюджету обмежені положеннями не тільки попереднього, але і майбутнього бюджетного плану

У Європейському Союзі діє триступінчаста система бюджетного контролю, що включає в себе внутрішній контроль окремих органів ЄС і зовнішній контроль, здійснюваний Рахунковою палатою, а також Парламентом і Радою.

За часом здійснення розрізняється попередній, поточний і наступний контроль, по складу органів, що здійснюють його, — внутрішній і зовнішній контроль.

На підставі положень ст. 4 Договору про ЄС створюється спеціальний орган бюджетного контролю — Рахункова палата, яка набула відповідно до Маастрихтским договору статус повноправного інституту Союзу.

Рахункова палата контролює правомірність і правильність доходів і витрат бюджету ЄС і заснованих у рамках ЄС інститутів, а також дотримання економічної доцільності при виконанні бюджету (п. 2 ст. ІЗ-188-З; н.н. ст. 248 Договору).

По закінченні кожного бюджетного року Рахункова палата представляє звіт, у якому зведені результати перевірок. Звіт Палати є основним документом на завершальному етапі бюджетного процесу: на його підставі Парламент затверджує звіт Комісії про виконання бюджету. У задачи Палати входить також надання сприяння Парламентові і Раді в здійсненні ними бюджетного контролю й інформування про виявлені порушення.

Політичний контроль у бюджетній сфері здійснюється Парламентом і Радою. Бюджетний контроль з боку Парламенту полягає в першу чергу у твердженні звіту про виконання бюджету і звільненні Комісії від відповідних обов'язків. Даний акт Парламенту завершує бюджетний процес. У рамках поточного контролю Парламент розглядає квартальні звіти Комісії про хід виконання бюджету; усередині Парламенту задача здійснення поточного контролю покладена на Комітет з бюджету.

5. Основні напрямки реформи бюджету ЄС (самостійне опрацювання)

На спеціальній зустрічі у верхах, що відбувся 24 і 25 березня 1999 р. у Берліні, був прийнятий пакет з 20 документів під загальною назвою Agenda 2000. Найважливіші з них — новий фінансовий прогноз з 2000-го по 2006 р. і міжінституційна угода про бюджетну дисципліну й удосконалювання бюджетного процесу. Основна мета - прийняття нових фінансових становищ, які б забезпечили стабільне функціонування Союзу, а також прийом і інтеграцію в нього нових членів.

Основні напрямки реформи бюджету ЄС

Реформа бюджетного процесу

Реформа системи власних засобів

Вирішення проблеми балансу інтересів держав — членів ЄС у бюджетній сфері