109. Структура бюджету єс

Доходи бюджету ЄС. Система власних засобів

Стаття F (н.н. ст. 10) Договору про Європейський Союз містить принципове положення про те, що Союз забезпечує себе фінансовими засобами, які потрібні для досягнення його цілей і проведення його політики. Ця норма проголошує фінансову автономію ЄС, але не дає йому повноважень на одержання нових засобів шляхом встановлення податків або як-небудь інакше. Рішення про систему власних засобів приймаються Радою за пропозицією Комісії і після слухань у Парламенті. Держави-члени за рекомендацією Ради приводять національне законодавство у відповідність з цим рішенням.

Вираз "власні засоби" використовується в ст. 201 (н.н. ст. 269) Договору як збірне позначення ряду джерел фінансування бюджету ЄС. Договір або інші нормативні акти Співтовариства не містять якого-небудь визначення даного терміна. Принципове положення, що характеризує власні засоби, полягає в тому, що їхнє встановлення і регулювання відносяться до виняткової компетенції ЄС.

Структура власних засобів

Рішенням Ради від 24 червня 1985 р. були встановлені чотири категорії власних засобів:

відрахування, премії, додаткові і компенсаційні платежі, а також інші платежі, стягнуті з товарообігу з третіми країнами в рамках Єдиної сільськогосподарської політики;

мита Єдиного митного тарифу, інші аналогічні митні платежі, стягнуті з товарообігу з третіми країнами, а також мита на товари номенклатури ЄСВС;

відрахування від надходжень національних податків на додану вартість;

відсоткові відрахування від величини сукупного суспільного продукту — т.зв. четверте, або додаткове джерело доходів;

інші власні засоби: податок на платню персоналу, процентний доход від капіталу, отримані внески на здійснення програм і ін.

Вибір аграрних відрахувань і митних зборів як власних засобів є логічним наслідком проведення спільної аграрної політики й існування митного союзу. Включення в їхнє число податку на додану вартість було викликано фіскальними мотивами. Відрахування від величини сукупного суспільного продукту, прямо пов'язані з платоспроможністю держав-членів, покликані забезпечити не тільки приплив додаткових засобів у бюджет, але і більш справедливий розподіл фінансового тягаря усередині ЄС.

Верхня границя величини власних засобів визначаєтся в перспективному фінансовому прогнозі в процентному співвідношенні до показника сукупного суспільного продукту ЄС. На період до 2006 р. передбачене було збереження єдиної максимальной ставки в розмірі 1,27%; при цьому Комісія не лише вважає такий обсяг фінансування достатнім, але і прогнозує утворення деякого вільного резерву.

Традиційні джерела

а) Аграрні відрахування. Аграрні відрахування стягуються при ввозі на митну територію ЄС із третіх країн товарів, ринок яких підлягає регулюванню; їхня величина відповідає різниці між директивними або орієнтованими цінами, що щорічно встановлюються Радою ЄС, і більш низькими цінами світового ринку. Передбачена також можливість установлення мит на експорт сільськогосподарської продукції при дефіциті відповідних товарів на європейському внутрішньому ринку.

б) Мита. До дохідних джерел бюджету ЄС відносяться також мита Єдиного митного тарифу, інші аналогічні митні платежі стягнуті з товарообігу з третіми країнами, а також починаючи з 1988 р., мита на товари номенклатури ЄСВС. Із зібраних і таких, що підлягають перерахуванню в бюджет ЄС митних зборів і платежів на ввіз аграрних продуктів 10% залишаються у відповідній державі для покриття адміністративних витрат по їх стягуванню. У зв'язку з лібералізацією міжнародної торгівлі і зниженням рівня митного обкладання традиційні джерела поступово утрачають своє колишнє значення; їхня частка в доходах бюджету незмінно скорочується.

в) Відрахування від податку на додану вартість

Залучення в 1970 р. податку на додану вартість як дохідне джерело бюджету ЄС було обумовлено наявністю широкої податкової бази, налагодженого механізму збору і перспективою швидкої гармонізації.

Єдина ставка, застосовувана до здійснюваних усіма державами відрахуванням ПДВ, коливається в різні періоди від 1% до 1,4%. Податкова база також уніфікована. Для дотримання справедливості в розподілі тягаря фінансування ЄС певні пільги по ПДВ мають ряд країн (Іспанії, Португалії, Ірландії і Греції), де податкова база обмежується 50% їх валового суспільного продукту.

Четверте джерело доходів

Внески, основу вирахування яких складає показник сукупного суспільного продукту, були введені систему дохідних джерел бюджету ЄС на підставі рішення Ради на початку 1988 р. на додаток до традиційних засобів і доходів від ПДВ. Дана міра стала результатом політичного компромісу, необхідність якого порозумівалася важким фінансовим становищем ЄС, що наступило в 1987 м через непередбачений ріст витрат на сільське господарство, що поставило Співтовариство на грань неплатоспроможності.

Це джерело являє собою спеціально встановлену процентну ставку до показників обсягу валового суспільного продукту кожної держави. У 1999 р. вона складала 1,27%, до 2006 р. планувалося її зниження до 0,97%, але реально вона становила 1,11%.

Під час ухвалення так знаних фінансових перспектив ЄС на 2007-1013 роки Президент Єврокомісії Жозе Баррозу, виступаючи перед профільним комітетом Європарламенту, зазначив, що деякі члени ЄС «не виявляють ознак гнучкості». Головною проблемою нині залишається прагнення низки членів ЄС зменшити внески до союзного бюджету з 1,14% національних ВВП, як пропонує Єврокомісія, до 1%. Комісія вважає, що цього не досить, і наводить, зокрема, такий приклад: у бюджеті 2000—2006 внески становлять 1,11%, і якщо наступного, 2007-го, вони зменшаться до 1%, то це означатиме скорочення річного бюджету на 9 млрд. євро — а саме цього року до Союзу мають приєднатися Болгарія й Румунія. «Ми не можемо будувати міцнішої Європи з меншими ресурсами, — наголосив у Європарламенті Жозе Баррозу.

Четверте джерело являє собою різновид внесків держав, що, з одного боку, суперечить принципові фінансової автономії ЄС, але, з іншої, забезпечує стабільний доход бюджету, а також є засобом перерозподілу і вирівнювання фінансового тягаря усередині Союзу між багатими і бідними країнами, приносить бюджетові ЄС майже половину всіх доходів. Відповідні засоби виділяються з національних бюджетів і надаються в розпорядження Союзу щомісяця рівними частками.