- •1. Поняття міжнародного публічного права.
- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
- •3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
- •4. Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права.
- •5. Становлення та характерні риси сучасного міжнародного права
- •6. Теорії співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Джерела міжнародного права
- •8. Ієрархія джерел міжнародного права
- •9. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •10. Поняття і класифікація норм міжнародного права
- •11. Основні принципи міжнародного права
- •12 Кодифікація міжнародно-правових норм
- •13. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •14. Види міжнародної правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.
- •15. Міжнародна правосуб’єктність держави
- •16. Визнання держав. Декларативна і конститутивна теорії та форми визнання
- •17. Правонаступництво у міжнародному праві
- •18. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб'єктність народів, що борються за незалежність
- •20. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави)
- •21. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •22. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій та невизнаних держав
- •23. Поняття, джерела і система дипломатичного і консульського права
- •24. Органи зовнішніх зносин: поняття і класифікація.
- •25. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності постійних дипломатичних представництв
- •26. Види, функції та персонал дипломатичних представництв
- •27. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •28. Організація та функції консульських установ
- •29.Структура, персонал і функції консульських установ
- •30. Консульські привілеї й імунітети
- •31. Дипломатичне право міжнародних організації
- •32. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом
- •33. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •34. Класифікація міжнародних договорів
- •35. Форма і структура міжнародних договорів
- •36. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів
- •38. Застереження і поправки до міжнародних договорів
- •39. Дія договорів
- •Умови дійсності. Абсолютна та відносна недійсність міжнародного договору
- •Тлумачення міжнародних договорів
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій
- •43Юридична природа міжнародних організацій
- •44. Організація Об’єднаних Націй, її структура, цілі та принципи діяльності
- •45. Регіональні міжурядові організації
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства
- •47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян
- •48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців
- •49. Міжнародно-правова класифікація території
- •50. Склад та юридична природа державної території
- •51. Державні кордони та їх правовий режим
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права
- •Глава 1. Поняття міжнародного повітряного права.
- •Глава 2. Основні принципи міжнародного повітряного права
- •Глава 3. Джерела міжнародного повітряного права
- •56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •57. Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові (правові) засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організації
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63. Система міжнародної безпеки
- •64. Правові аспекти національної безпеки
- •65. Поняття і види колективної безпеки
- •66. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68. Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •69.Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •70. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжнародних правопорушень. Класифікація міжнародних правопорушень держав
- •72. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •74. Основні універсальні міжнародні акти із захисту прав людини та механізми їх реалізації
- •87. Принципи побудови та діяльності органів єс
- •88. Порядок формування, функції та повноваження Європейської Ради
- •89. Порядок формування і повноваження Ради єс.
- •90. Порядок формування і повноваження Європейської Комісії
- •91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
- •92. Склад, організація та порядок діяльності Суду єс
- •93. Повноваження Суду першої інстанції
- •94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
- •95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
- •2.3. Консультативний комітет Європейського об'єднання вугілля і сталі.
- •96. Фінансові органи єс
- •97. Юридична природа права єс
- •98. Принципи права єс
- •98. Джерела права єс
- •100. Первинне і похідне право єс
- •101. Міжнародні договори в системі права єс
- •102. Засоби судового захисту в праві єс
- •105. Поняття і джерела митного права єс
- •106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс
- •107. Порядок митного оформлення та митного контролю
- •108. Поняття та принципи бюджетного права єс
- •109. Структура бюджету єс
- •110. Бюджетний процес та контроль в єс
- •111. Поняття і джерела податкового права єс
- •112. Податкова система єс
- •113. Гармонізація податкового законодавства країн-учасниць єс
- •114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу
- •115. Міжнародна правосуб'єктність єс
- •116. Компетенція єс в сфері спільної зовнішньої політики та безпеки (сзпб)
- •117. Формування спільної оборонної політики в єс
- •Правова та інституційна основи співробітництва України та єс
- •Гармонізація (адаптація) законодавства України до права єс
- •124. Перспективи отримання Україною асоційованого членства в єс
108. Поняття та принципи бюджетного права єс
Значення бюджетних принципів ЄС визначається як їхньою загальноєвропейською дією, так і тим, що вони відіграють роль на всіх стадіях бюджетного процесу. Той факт, що бюджетні принципи стали загальноєвропейським надбанням, особливо важливий, оскільки надання коштів бюджетові ЄС здійснюється окремими державами-членами, що при цьому керуються негармонізованими нормами внутрішнього права..
Бюджетні принципи, закріплені в установчих договорах трьох Співтовариств, одержали розвиток і конкретизацію в нормах вторинного європейського права.
Принцип повноти і єдності бюджету. Принцип повноти і єдності бюджету (п. 1 ст. 199; н.н. ст. 268 Договору) полягає в зведенні всіх запланованих доходів і витрат у єдиний бюджетний план. Доходи і витрати відбивають у бюджеті в повному обсязі.
В перші роки через фінансову автономію Співтовариств існували п'ять основних бюджетних планів: бюджетний план ЄЕС, адміністративний бюджетний план і дослідницький і інвестиційний бюджет Євратому, адміністративний бюджетний план і функціональний бюджетний план ЄСВС. За Брюссельським договором 1965 р. три бюджетних плани ЄЕС і Євратому були зведені воєдино, а після втупу в силу Люксембурзького договору 1970 р. до них додався адміністративний бюджетний план ЄСВС. У даний час складаються лише два основних бюджетних плани: загальний бюджетний план ЄС і функціональний бюджет ЕОУС; засоби останнього будуть консолідовані в загальному бюджетному плані ЄС після припинення діяльності Об'єднання.
Вимога повного обліку в бюджеті всіх доходів і витрат не поширюється на фінансування спеціальних дослідницьких програм, доходи і витрати агентства по постачанню і спільним підприємствам Євратому, а також на надходження, що важко або неможливо передбачати і планувати, наприклад, дарунки, спадщини й ін.
Принцип універсальності (сукупного покриття). З принципом повноти тісно зв'язаний принцип сукупного покриття, що говорить, що доходи використовуються для покриття загального обсягу витрат (п. 2 ст. 4 Положення про бюджет). Цільове призначення дохідних джерел не допускається, так само як і ув'язування планованих витрат з одержанням визначених доходів. Дія даного принципу забезпечує, крім іншого, ліквідність витрат, оскільки фінансування заходів не вимагає наявності особливого джерела засобів.
Принцип предметної спеціалізації. Відповідно до принципу спеціалізації відбувається визначення засобів по окремих розділах бюджетного плану. У бюджеті доходи класифікуються по джерелах, а витрати — по цільовому призначенню. Таке предметне визначення бюджетних засобів забезпечує ясність і доступність даних бюджетного плану.
Горизонтальна структура загального бюджетного плану ЄС складається зі зведеного плану доходів і окремих планів доходів і витрат органів ЄС.
По вертикалі бюджет розділяється на титули (розділи), глави статті і позиції. На рівні титулу відбувається класифікація засобів по загальних напрямках політики Союзу, на рівні глави — спеціалізація по визначених задачах, на рівні статті — по окремих заходах (п. 3 ст. 202 Договору; н.н. ст. 271, ст. 19 Положення про бюджет).
Принцип попередності. Доходи і витрати бюджету підлягають попередньому (тобто до настання наступного фінансового року) плануванню і твердженню (ст. 199, 203 і 204; н.н. ст. 268, 272 і 273).
У випадку якщо бюджетний план не буде прийнятий до початку нового бюджетного року, вступає в дію правило, що обмежує величину щомісячних витрат одною дванадцятою частиною засобів бюджету попереднього року.
Одним із проявів принципу попередності є розробка середньострокових фінансових прогнозів. Їхні показники є основою при наступному складанні щорічних бюджетних планів.
Принцип тимчасової спеціалізації і щорічності. Відповідно до цього принципу відбувається розподіл бюджетних засобів у часі за бюджетними періодами. Витрата засобів допускається тільки,, у межах відповідного періоду (п. 1 ст. 202 Договору; н.н. ст. 271). Бюджетний період у ЄС обмежений терміном один календарний рік з 1 січня по 31 грудня, на який складається зведений бюджетний план і протягом якого відбувається виконання бюджету (п. 1 ст. 203; н.н. ст. 272). Фінансовий рік європейського фонду гарантій і компенсацій сільському господарству установлений відповідно до сезонного характеру аграрного виробництва з 15 жовтня першого по 14 жовтня наступного року.
Принцип щорічності відноситься до плану бюджету, але не до бюджетного процесу. Бюджетний процес, що починається складанням попереднього проекту плану і завершується прийняттям постанови Парламенту про звільнення Комісії від обов'язків по виконанню бюджету відповідного року, триває майже три з половиною року і
лише частково збігається з бюджетним періодом. .
Усупереч принципові щорічності допускається перенос засобів (крім витрат на персонал) з одного бюджетного року на наступний (п. 2 ст. 202; н.н. ст. 271 Договору
Принцип єдиної валюти. Складання загального бюджету ЄС у кожній з валют держав-членів спричинило б за собою нездоланні труднощів і цілком паралізувало б бюджетний процес Тому споконвічно була ясна необхідність використання тільки однієї одиниці вирахування. До 1961 р. такою був бельгійський франк, потім — золотий еквівалент. Із 1981-го по 1998 р. застосовувалася розрахункова одиниця ЕКЮ
Починаючи з 1999 р. частина держав — членів ЄС увела єдину валюту євро. Перехід на нову розрахункову одиницю зафіксований у п. 1 ст. 10 Положення про бюджет: "Бюджетний план складається в євро".
Принцип збалансованості. Сукупні розміри доходів і витрат бюджету ЄС повинні відповідати один одному. Дефіцит бюджету може бути покритий за допомогою або перерозподілу засобів між різними позиціями бюджетного плану, або залучення додаткових фінансових джерел; одержання з цією метою кредитних ресурсів не допускається. Профіцит підлягає зарахуванню і переносові в план доходів бюджету наступного року. При порушенні балансу доходів і витрат для його відновлення може бути прийняті додатковий бюджет або проведений корекція поточних.
Принцип бюджетної дисципліни. Стаття 201-А (н.н. ст. 270) Маастрихтского договору установлює, що Комісія не вправі вносити проекти актів, видавати інструкції з їх застосування або робити інші дії, якщо вони можуть мати істотні наслідки для бюджету ЄС (наприклад, привести до підвищення рівня витрат або зменшенню дохідних надходжень), без того, щоб гарантувати їхнє фінансування в межах наявних власних засобів.
Принцип ефективності й ощадливості. Принцип ефективності закріплений у нормах ст. 188-З (н.н. ст. 248) Маастрихтского Договору, а також ст. 2 Положення про бюджет. Вимога ефективності складається в забезпеченні оптимального співвідношення між заданими результатами і використовуваними для їхнього досягнення фінансовими засобами.
