106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс

Ст. 23 ДЄСп: «Співтовариство закладене на митному союзі, котрий покриває усю торгівлю товарами, і включає як заборону експортного та імпортного мита і усіх інших платежів з подібними наслідками між державами-членами, так і прийняття спільного митного тарифу стосо­вно третіх держав».

Важливою умовою існування митного союзу, який складає основу ЄС, є наявність єдиного зовнішнього митного тарифу (lex generalis). Вимога про прийняття єдиного тарифу країн Співтовариства для регулювання торговельних відносин із третіми країнами міститься в ст. 18-29 Угоди про створення ЄЕС.

В основу створеного митного тарифу ЄЕС лягла комбінація чотирьох існуючих на цей момент тарифів Німеччини, Італії, Франції, Бенілюксу. Принципом побудови стала брюссельська номенклатура з добавленням ряду товарних підгруп, які відбивали специфіку Співтовариства, закріплена у Брюссельській конвенції 1950 р. про номенклатуру для класифікації товарів в митних тарифах.

Ставки мита спочатку були встановлені шляхом простого вирахування середньоарифметичних ставок, які діяли в країнах-членах на 1 січня 1957 р.

Створення тарифу викликало ряд труднощів, пов’язаних із розбивкою товарів на товарні позиції та підпозиції. Зокрема країни Бенілюксу поділяли товари з групи “пластмаси” на підставі їх форми: порошок, гранули, блоки і т.п., тоді як інші країни використовували класифікацію за хімічним складом пластмас: поліетилен, поліпропілен та ін. Спочатку укладачі Єдиного тарифу пішли шляхом максимального відображення товарних підпозицій, які існували в тарифах країн-учасниць. Загальна кількість товарних підпозицій таким чином налічувала більш ніж 20 тис. Пізніше спеціально створена група експертів в галузі митного регулювання скоротила їх кількість до 2890 (Регламент № 960/68).

Митний тариф Співтовариства, створений на основі Брюссельської номенклатури та неодноразово змінюваний, діяв до 1 січня 1988 р. В вересні 1987 р. Співтовариство ратифікувало Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису та кодування товарів, яка замінила Брюссельську конвенцію 1950 р.

Завдяки гармонізованій системі товари однаково класифікувалися в тарифах всіх країн, що приєдналися до Конвенції. Вводилося поняття комбінованої митної номенклатури, яка об’єднувала:

а) номенклатуру гармонізованої системи та

б) особливі товарні підпозиції, встановлені для окремих типів товарів.

На основі комбінованої номенклатури ЄЕС Регламентом № 2658/87 від 23 липня 1987 р. був прийнятий інтегрований митний тариф Європейського Співтовариства (TARIC), який діє з 1 січня 1988 р. Тариф ґрунтується на комбінованій номенклатурі та складається з приблизно 13 500 товарних позицій, які складають базову номенклатуру товарів для спільного митного тарифу.

107. Порядок митного оформлення та митного контролю

1.Першою митною процедурою є подання митної декларації, яка має досить гнучку форму. Так, вона може бути складена:

а) у письмовому вигляді, використовуючи затверджені способи;

б) за допомогою звичайної заяви;

в) за допомогою будь-якого іншого дозволеного акту з боку власника, який виявляє бажання розпочати митну процедуру щодо його товарів. Декларація може бути подана також в електронному вигляді.

2. Після декларування товарів, вони потрапляють під дію митного режиму. Одним з найбільш розповсюджених є режим вільного обігу товарів. Він спрямований на забезпечення товарам після їх ввезення на митну територію ЄС таких самих переваг, якими користуються товари, вироблені на території ЄС. Він надає товарам, що походять з третіх країн, можливість отримання статусу, який мають товари, вироблені в країнах ЄС. Саме на цій стадії справляються митні збори.

3. До інших митних режимів, належить режим транзиту. Товари, набуваючи можливості перебувати у вільному обігу, мають перевозитися територією ЄС, не наражаючись ні на які перешкоди. Режим транзиту дає змогу будь-якій особі перевозити товари, використовуючи лише один документ (Документ про транзит у межах ЄС).

4. Зберігання товарів на митній території ЄС. Іноді доля товарів, які пройшли попередні стадії митних процедур, залишається невизначеною. Так, виникає потреба зберігати товари на митній території ЄС, поки це питання не буде вирішене. Митне право ЄС надає право митним органам створювати митні ліцензійні склади, які можуть перебувати як в державній, так і в приватній власності. Доглядач складу повинен стежити за тим, щоб ці товари перебували під наглядом митних органів.

5.Окремий режим застосовується до операцій із давальницькою сировиною. Іноді товари ввозяться до ЄС зі спеціальною метою, після виконання якої вони відразу реекспортуються. Знову обкладати ці товари митом недоцільно. Тому за такі товари не сплачується мито, якщо вони використовуються з визначеною метою, тимчасово зберігаються і не залишаються на митній території більш ніж на 24 місяці.

Значна кількість преференційних митних режимів, котра з'єднує ЄСп з третіми державами, дозволяє багатьом виробникам з третіх країн обходити правила походження ЄСп, у спосіб отримання для свого товару щонайвигід-ніших умов вступу на митну територію ЄСп.

За критерієм вільності обігу існує кілька митних режимів, що уможливлюють вигіднішу систему сплати мита.

(Наприклад, активне завершення: товар може бути ввезено з третьої країни, аби згодом його трансформувати чи переробити в ЄСп, а згодом знову вивезти до тієї ж третьої держави. В такому випадку не відбувається обкладання митом товару, оскільки існує інтерес в тім, щоб європейські підприємства отримували замовлення такого типу. Пасивне завершення: йдеться про обернену до попередньої трансакцію, при якій відбувається переробка в третій державі, і повторне ввезення згодом товару в ЄСп. В такому випадку обкладається митом лише додана в третій країні вартість. Митний склад: цей режим уможливлює імпортерам розмістити ввезені товари у митному складі без сплати мита; мито сплачується аж при вивезенні товару зі складу замовника).

Митний контроль здійснюють національні митні органи, до обов’язкових платежів, що підлягають сплаті при проходженні митних процедур відносяться: мито, ПДВ, митні збори, акциз, окремо регламентовано сплату податків з експорту/імпорту сільськогосподарської продукції.