98. Джерела права єс

Основу правопорядку ЄС складає так зване первинне законодавство: установчі договори (Договір про Європейський Союз, договори створення Європейських співтовариств), договори про внесення змін до установчих договорів, угоди про приєднання до ЄС нових держав-членів, а також міжнародні договори, укладені між державами-членами з питань, що належать до сфери компетенції Союзу та Співтовариств.

Переважна більшість норм права ЄС існують у формі правових актів, передбачених у ст. 249 Договору про Європейське співтовариство (похідне, вторинне законодавство): регламентів і директив.

Регламенти — нормативно-правові акти, що мають загальне застосування, є обов’язковими у всіх своїх складових частинах, підлягають прямому застосуванню в усіх державах-членах. Регламенти не потребують будь-яких заходів з імплементації в національні правопорядки держав-членів.

Директиви – нормативно-правові акти, що є обов’язковими для держав-членів щодо результатів, які мають бути досягнуті. Але держави-члени мають право вільно обирати форму та засоби імплементації директиви у внутрішньодержавні правопорядки.

Рішення – правові акти індивідуального значення, що є обов’язковими в усіх своїх складових частинах для тих, кому вони адресовані. Це можуть бути як держави-члени, так і юридичні або фізичні особи.

Слід звернути увагу на те, що в рамках другої і третьої опор Договір про ЄС встановлює інші форми правових актів органів Союзу.

Міжнародні договори, укладені Співтовариством із питань, які належать до його компетенції, мають пріоритет над похідним законодавством.

Концепція загальних принципів права була розроблена Судом Європе

йських співтовариств для усунення прогалин у праві Співтовариств. Джерелом загальних принципів права є положення установчих договорів, національного законодавства держав-членів, норми міжнародного права. Прикладами загальних принципів права можуть служити принципи правової визначеності правових норм, законних очікувань, пропорційності, а також основні права людини.

Рішення Суду Європейських співтовариств не мають юридично обов’язкової сили прецеденту. Втім правило прецеденту фактично використовується Судом Європейських співтовариств, іншими органами ЄС та доктриною.

100. Первинне і похідне право єс

101. Міжнародні договори в системі права єс

102. Засоби судового захисту в праві єс

103. Співвідношення права ЄС з національним правом держав-членів ЄС.

Співвідношення права ЄС з національним правом держав входять ЄС будується на чотирьох принципах :

• Верховенство по відношенню до національних систем права держав-членів. Принцип означає що в разі колізії норми національного права і права ЄС переважну силу має остання.

• Пряма дія. Під ним розуміється безпосередня дія і обов'язкова застосовність норм права ЄС на всій території Європейського Союзу і щодо всіх суб'єктів права.

• Інтегрованість в національні системи права держав-членів. Принцип означає, що всі норми права ЄС автоматично інкорпоруються в національні правові системи держав-членів.

• Юрисдикційна захищеність. Під ним розуміється те, що обов'язок забезпечення захисту норм права ЄС покладається не тільки на судові органи Європейського союзу, а й на національні судові органи держав-членів.

Вступ

Європейський Союз — союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз, підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. На сьогоднішній день до складу ЄС входить 27 країн, серед яких такі міцні та прогресивні держави як Велика Британія, Данія, Греція, Німеччина, Франція, Фінляндія, Швеція тощо.

Основною метою створення ЄС є досягнення економічного, монетарного і політичного союзу, а також впровадження спільного громадянства.

За всі роки свого існування ЄС досяг багатьох успіхів, розгорнув широку роботу. Однією з форм її діяльності є запровадження і введення в дію правових норм, які знаходять своє відображення у вигляді регламентів, директив, рекомендацій та висновків. Це підтверджується абзацом 1 статті 249 Договору про заснування Європейського Співтовариства, відповідно до якого для виконання своїх завдань та відповідно до положень цього Договору, Європейський Парламент спільно з Радою, Радою і Комісією приймає регламенти, директиви, надає рекомендації та висновки.

Правова база ЄС – сукупність правових норм, основною метою яких є досягнення тих цілей, які ставить перед собою дана організація.

У роботі пропонується розглянути питання, що стосується безпосереднього застосування правового апарату Європейського Союзу у праві держав – його членів, імплементації норм міжнародного законодавства до законодавства країн.