- •1. Поняття міжнародного публічного права.
- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
- •3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
- •4. Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права.
- •5. Становлення та характерні риси сучасного міжнародного права
- •6. Теорії співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Джерела міжнародного права
- •8. Ієрархія джерел міжнародного права
- •9. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •10. Поняття і класифікація норм міжнародного права
- •11. Основні принципи міжнародного права
- •12 Кодифікація міжнародно-правових норм
- •13. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •14. Види міжнародної правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.
- •15. Міжнародна правосуб’єктність держави
- •16. Визнання держав. Декларативна і конститутивна теорії та форми визнання
- •17. Правонаступництво у міжнародному праві
- •18. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб'єктність народів, що борються за незалежність
- •20. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави)
- •21. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •22. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій та невизнаних держав
- •23. Поняття, джерела і система дипломатичного і консульського права
- •24. Органи зовнішніх зносин: поняття і класифікація.
- •25. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності постійних дипломатичних представництв
- •26. Види, функції та персонал дипломатичних представництв
- •27. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •28. Організація та функції консульських установ
- •29.Структура, персонал і функції консульських установ
- •30. Консульські привілеї й імунітети
- •31. Дипломатичне право міжнародних організації
- •32. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом
- •33. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •34. Класифікація міжнародних договорів
- •35. Форма і структура міжнародних договорів
- •36. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів
- •38. Застереження і поправки до міжнародних договорів
- •39. Дія договорів
- •Умови дійсності. Абсолютна та відносна недійсність міжнародного договору
- •Тлумачення міжнародних договорів
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій
- •43Юридична природа міжнародних організацій
- •44. Організація Об’єднаних Націй, її структура, цілі та принципи діяльності
- •45. Регіональні міжурядові організації
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства
- •47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян
- •48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців
- •49. Міжнародно-правова класифікація території
- •50. Склад та юридична природа державної території
- •51. Державні кордони та їх правовий режим
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права
- •Глава 1. Поняття міжнародного повітряного права.
- •Глава 2. Основні принципи міжнародного повітряного права
- •Глава 3. Джерела міжнародного повітряного права
- •56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •57. Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові (правові) засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організації
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63. Система міжнародної безпеки
- •64. Правові аспекти національної безпеки
- •65. Поняття і види колективної безпеки
- •66. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68. Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •69.Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •70. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжнародних правопорушень. Класифікація міжнародних правопорушень держав
- •72. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •74. Основні універсальні міжнародні акти із захисту прав людини та механізми їх реалізації
- •87. Принципи побудови та діяльності органів єс
- •88. Порядок формування, функції та повноваження Європейської Ради
- •89. Порядок формування і повноваження Ради єс.
- •90. Порядок формування і повноваження Європейської Комісії
- •91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
- •92. Склад, організація та порядок діяльності Суду єс
- •93. Повноваження Суду першої інстанції
- •94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
- •95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
- •2.3. Консультативний комітет Європейського об'єднання вугілля і сталі.
- •96. Фінансові органи єс
- •97. Юридична природа права єс
- •98. Принципи права єс
- •98. Джерела права єс
- •100. Первинне і похідне право єс
- •101. Міжнародні договори в системі права єс
- •102. Засоби судового захисту в праві єс
- •105. Поняття і джерела митного права єс
- •106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс
- •107. Порядок митного оформлення та митного контролю
- •108. Поняття та принципи бюджетного права єс
- •109. Структура бюджету єс
- •110. Бюджетний процес та контроль в єс
- •111. Поняття і джерела податкового права єс
- •112. Податкова система єс
- •113. Гармонізація податкового законодавства країн-учасниць єс
- •114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу
- •115. Міжнародна правосуб'єктність єс
- •116. Компетенція єс в сфері спільної зовнішньої політики та безпеки (сзпб)
- •117. Формування спільної оборонної політики в єс
- •Правова та інституційна основи співробітництва України та єс
- •Гармонізація (адаптація) законодавства України до права єс
- •124. Перспективи отримання Україною асоційованого членства в єс
91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
Спочатку Парламент значною мірою був консультативним органом, хоч і мав повноваження розпускати Комісію в цілому (en bloc). З часом його повноваження суттєво розширилися, і тепер Парламент має значні законодавчі Й фінансові повноваження, які можуть бути класифіковані таким чином.
Законодавчі повноваження
Зараз Парламент залучений до законодавчого процесу. На найнижчому рівні цього залучення Парламент має право на інформацію. Це стосується, наприклад, будь-яких рішень Ради, які дозволяють державам-членам вживати односторонніх заходів проти третіх країн відносно переміщення капіталів (ст. 73g(2) ДЗЄС).
По-друге, Парламент зберіг право на консультації відповідно до різноманітних положень ДЗЄС, прикладом чого може бути законодавство щодо спільної організації сільськогосподарських ринків, передбачених ст. 43(3). Прийняття законодавства без консультацій з Парламентом автоматично визнається Судом недійсним. До того ж інші інституції Співтовариства можуть консультуватися з Парламентом, навіть коли це не є обов'язковим.
По-третє, участь Парламенту може мати вигляд процедури співробітництва. Ця процедура була запроваджена Єдиним європейським актом і згідно зі ст. 189с ДЗЄС (хоча законодавство, яке охоплює ця процедура, змінилося з часу укладення Єдиного європейського акта — див. розд. З, с. 81). Вона включає в себе право Парламенту відхиляти спільну позицію, яка прийнята Радою. Однією з найважливіших сфер, яку охоплює ця процедура, є заборона національної дискримінації (ст. 6 ДЗЄС).
По-четверте, Парламент може брати участь у формулюванні законодавства, що регулюється ст. 189Ь ДЗЄС. Це сфера законодавства, в якій повноваження Парламенту є найбільш впливовими і полягають у тому, що Парламент має дві можливості відхилити спільну позицію Ради. В основному це стосується законодавства про внутрішній ринок.
По-п'яте, у законодавстві є деякі норми, які вимагають згоди Парламенту. Спочатку ця процедура була обов'язковою лише для міжнародних договорів, які укладаються Співтовариством (ст. 238 ДЗЄС). Однак Договір про Європейський Союз поширює межі цієї процедури на такі сфери, як наділення Європейського центрального банку певними наглядовими завданнями (ст. 106(6) ДЗЄС). Детально дія цієї законодавчої процедури буде розглянута в розд. З (див. с. 78).
Бюджетні повноваження
Як уже було згадано, Договори про бюджети 1970 і 1975 pp. (див. с. 44), посилили участь Парламенту в розподілі видатків (хоч і не в збільшенні дохідної частини). Згідно з цими документами постало завдання створити з Парламенту і Комісії спільний бюджетний орган. По суті, Парламент отримував останнє слово у вирішенні питань про видатки необов'язкового характеру, хоча й визначено межі, до яких він може збільшувати загальні витрати. Ця процедура буде детальніше пояснена в розд. З (див. с. 87). Своїм повноваженням відхиляти проект бюджету Співтовариства Парламент користувався декілька разів, зокрема в 1979 і 1989 pp. У наступні роки йому не вдавалося зробити це, можливо, через відчуття, шо ефективність такого відхилення прямо пропорційна скороченню прибутків.
Наглядові повноваження
Парламент має деякі наглядові завдання щодо інших інституцій. Якщо йдеться про Комісію, Парламент і його члени мають право ставити запитання Комісії, на які вона повинна дати письмову чи усну відповідь (ст. 140, абз. З ДЗЄС). Він також обговорює на відкритих сесіях щорічну доповідь, що її подає Комісія (ст. 143 ДЗЄС). Відповідно до ст. 144 ДЗЄС Парламент також має право розпускати Комісію. Якщо виникає така необхідність, Парламент не раніше ніж через три дні вирішує це питання лише шляхом відкритого голосування. У разі підтримки такої пропозиції більшістю у 2/3 поданих голосів Комісія в повному складі повинна піти у відставку.
Ст. 138с дозволяє Парламенту створювати тимчасову слідчу комісію з метою розслідування можливих порушень права Співтовариства або випадків його несумлінного застосування. Парламент може не робити цього у випадку, коли питання вже є предметом судового розгляду. Європейський Парламент може також виконувати свої наглядові функції непрямим шляхом у відповідно до ст. 175 ДЗЄС, вживаючи заходів проти Комісії або Ради за те, що останні не діють належним чином (див. с. 146).
Політичні функції
Парламент проводить обговорення із загальних політичних проблем і тематичних питань. Він не зобов'язаний обмежуватися переліком політичних питань Співтовариства, зазначених у Договорі. Єдине обмеження сфери його дебатів — оборонні питання. Під час обговорень він може приймати резолюції.
