62. Поняття права міжнародної безпеки

Право міжнародної безпеки - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють взаємодію суб'єктів цього права з метою забезпечення миру і безпеки.

Концепція права безпеки розроблена вітчизняними вченими. Відповідні розділи є у всіх вітчизняних підручниках. Ця галузь зазначена і в загальноправовому класифікаторі галузей законодавства РФ. Зарубіжні автори у більшості випадків розглядають що відносяться до галузі норми в розділах про незастосування сили, роззброєння, право міжнародних організацій та ін

Протягом усієї історії людина мріяла про світ. Кращі уми присвятили цій проблемі свої праці. Але тільки в наш час визріли умови, що відкривають реальні перспективи забезпечення загального миру. Минулого держави прагнули забезпечити свою безпеку самостійно або за допомогою обмежених союзів. Нині світ і безпеку мислимі лише як загальні. Останні десятиліття показали, що неможливо виграти не тільки ядерну війну, але і гонку озброєнь. Нав'язана нашій країні гонка озброєнь стала однією з причин підриву її економіки. Стала очевидною необхідність інших засобів забезпечення безпеки, інших методів.

Безпека кожної держави залежить від безпеки всіх. Світ неподільний. Звідси необхідність широкого та активного співробітництва держав. Ці зусилля потребують витрат. Їх природним джерелом є кошти, які йшли на озброєння. Скорочення озброєння до рівня, необхідного для самооборони й участі в колективних миротворчих діях, стало вимогою часу.

Важливий внесок у формування права міжнародної безпеки належить нашій країні. У Декреті про мир 1917 р. в концепції справедливого, демократичного світу містилися принципи системи миру і безпеки. Загарбницькі війни оголошувалися "найбільшим злочином проти людства". Підлягали втрати грабіжницькі, нерівноправні договори. В основу мирного врегулювання було покладено принцип самовизначення. Врегулювання мислилося як демократична і на міжнародному, і на національному рівні. Переговори про мир повинні вестися "за участю представників всіх без винятку народностей і націй, втягнутих у війну". Остаточне затвердження всіх умов світу здійснюється "повноважними зборами народних представників всіх країн і всіх націй".

Відомий німецький юрист професор Б. Грефрат пише: "Початок нової ери у розвитку міжнародного права було покладено" Декретом про мир ", проголошених Жовтневою революцією в Росії в 1917 р. Вперше їм була засуджена імперіалістична війна як міжнародний злочин ...".

Обмежений внесок у формування права міжнародної безпеки внесла Ліга Націй. Поза її також робилися зусилля щодо забезпечення безпеки шляхом двосторонніх та групових договорів. Активну роль у цьому відігравав СРСР. Вся ця діяльність не увінчалася успіхом, і тим не менше не можна ігнорувати її значення для формування права міжнародної безпеки.

Досвід антигітлерівської коаліції довів, що спільними зусиллями держави здатні перемогти агресора і залучити його до відповідальності. Це давало впевненість і в їх здатності забезпечити післявоєнний світ і безпеку. Концепція миру і безпеки була втілена в Статуті ООН. Її реалізації перешкодила "холодна війна". СРСР доклав чимало зусиль для її припинення. У 1975 р. важливі рішення були прийняті Нарадою з безпеки і співробітництва в Європі. У 1986 р. СРСР запропонував концепцію всеосяжної міжнародної безпеки. Її положення отримали підтримку ООН в резолюціях 1986 р. і наступних років, присвячених всеосяжної системи міжнародного миру і безпеки.

Сучасна система безпеки мислиться як всеосяжна. Вона охоплює не тільки військові і політичні, але також і інші аспекти - економічні, екологічні, гуманітарні і, зрозуміло, правові. Особливе значення надається розвитку і вдосконалення демократії в міжнародних відносинах і в державах. На перший план висувається превентивна дипломатія. Попередження конфліктів, усунення загроз миру і безпеки є найбільш ефективним шляхом до забезпечення миру.