- •1. Поняття міжнародного публічного права.
- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
- •3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
- •4. Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права.
- •5. Становлення та характерні риси сучасного міжнародного права
- •6. Теорії співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Джерела міжнародного права
- •8. Ієрархія джерел міжнародного права
- •9. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •10. Поняття і класифікація норм міжнародного права
- •11. Основні принципи міжнародного права
- •12 Кодифікація міжнародно-правових норм
- •13. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •14. Види міжнародної правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.
- •15. Міжнародна правосуб’єктність держави
- •16. Визнання держав. Декларативна і конститутивна теорії та форми визнання
- •17. Правонаступництво у міжнародному праві
- •18. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб'єктність народів, що борються за незалежність
- •20. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави)
- •21. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •22. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій та невизнаних держав
- •23. Поняття, джерела і система дипломатичного і консульського права
- •24. Органи зовнішніх зносин: поняття і класифікація.
- •25. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності постійних дипломатичних представництв
- •26. Види, функції та персонал дипломатичних представництв
- •27. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •28. Організація та функції консульських установ
- •29.Структура, персонал і функції консульських установ
- •30. Консульські привілеї й імунітети
- •31. Дипломатичне право міжнародних організації
- •32. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом
- •33. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •34. Класифікація міжнародних договорів
- •35. Форма і структура міжнародних договорів
- •36. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів
- •38. Застереження і поправки до міжнародних договорів
- •39. Дія договорів
- •Умови дійсності. Абсолютна та відносна недійсність міжнародного договору
- •Тлумачення міжнародних договорів
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій
- •43Юридична природа міжнародних організацій
- •44. Організація Об’єднаних Націй, її структура, цілі та принципи діяльності
- •45. Регіональні міжурядові організації
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства
- •47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян
- •48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців
- •49. Міжнародно-правова класифікація території
- •50. Склад та юридична природа державної території
- •51. Державні кордони та їх правовий режим
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права
- •Глава 1. Поняття міжнародного повітряного права.
- •Глава 2. Основні принципи міжнародного повітряного права
- •Глава 3. Джерела міжнародного повітряного права
- •56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •57. Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові (правові) засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організації
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63. Система міжнародної безпеки
- •64. Правові аспекти національної безпеки
- •65. Поняття і види колективної безпеки
- •66. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68. Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •69.Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •70. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжнародних правопорушень. Класифікація міжнародних правопорушень держав
- •72. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •74. Основні універсальні міжнародні акти із захисту прав людини та механізми їх реалізації
- •87. Принципи побудови та діяльності органів єс
- •88. Порядок формування, функції та повноваження Європейської Ради
- •89. Порядок формування і повноваження Ради єс.
- •90. Порядок формування і повноваження Європейської Комісії
- •91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
- •92. Склад, організація та порядок діяльності Суду єс
- •93. Повноваження Суду першої інстанції
- •94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
- •95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
- •2.3. Консультативний комітет Європейського об'єднання вугілля і сталі.
- •96. Фінансові органи єс
- •97. Юридична природа права єс
- •98. Принципи права єс
- •98. Джерела права єс
- •100. Первинне і похідне право єс
- •101. Міжнародні договори в системі права єс
- •102. Засоби судового захисту в праві єс
- •105. Поняття і джерела митного права єс
- •106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс
- •107. Порядок митного оформлення та митного контролю
- •108. Поняття та принципи бюджетного права єс
- •109. Структура бюджету єс
- •110. Бюджетний процес та контроль в єс
- •111. Поняття і джерела податкового права єс
- •112. Податкова система єс
- •113. Гармонізація податкового законодавства країн-учасниць єс
- •114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу
- •115. Міжнародна правосуб'єктність єс
- •116. Компетенція єс в сфері спільної зовнішньої політики та безпеки (сзпб)
- •117. Формування спільної оборонної політики в єс
- •Правова та інституційна основи співробітництва України та єс
- •Гармонізація (адаптація) законодавства України до права єс
- •124. Перспективи отримання Україною асоційованого членства в єс
2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
Об'єктом міжнародного права є міжнародні (міждержавні) відносини.
Об'єкт права - це те, на що спрямована його дія, що вони покликані регулювати. Таким об'єктом завжди є суспільні відносини. Природа відносин визначає і характерні риси регулює їхні права. Право має бути здатним регулювати цей вид суспільних відносин.
Міждержавні відносини суттєво відрізняються від інших видів суспільних відносин, включаючи міжнародні відносини, що не носять міждержавного характеру. Їх суб'єкти незалежні від якої б то не було влади і володіють вищою, суверенною владою. Принципова відмінність міждержавних відносин від внутрішньодержавних визначило істотну відмінність міжнародного права від внутрішнього не тільки за змістом, але і за механізмом дії.
С.В. Черниченко пише: "Специфіка відносин між державами як об'єкта міжнародно-правового регулювання зумовлює і специфіку методу їх регулювання".
Фізики вважають, що взаємодія між елементами більш важливо для системи, ніж самі елементи. Проте міжнародні відносини навряд чи можна розглядати абстрактно, відриваючи їх від суб'єктів, природа яких не може не впливати на характер відносин. Крім того, право регулює відносини, впливаючи на свідомість і волю суб'єктів. Є тут й інша сторона. Держави не можуть бути правильно зрозумілі поза системою їх взаємодії.
Міжнародні відносини пов'язують держави в єдину систему, в міжнародне співтовариство, найбільшу соціальну систему. Поглиблюється єдність системи вимагає, щоб вона регулювалася не тільки по частинах, а й як єдине ціле. У цьому причина зростання числа і значення універсальних норм міжнародного права і міжнародних організацій.
Відповідно до теорії систем, керуюча система повинна відповідати керованою. Міжнародне право являє собою частину системи управління міжнародними відносинами, які виступають як керована система.
Досить поширена думка, згідно з яким суспільство створюється правом. Вважають також, що міжнародне співтовариство утворюється нормами міжнародного права. Насправді право породжується суспільством для обслуговування його інтересів. У цьому сенс римської максими ibi societas, ubi jus (де суспільство, там і право).
Відома точка зору, відповідно до якої об'єктом міжнародного права є все те, з приводу чого суб'єкти вступають у правовідносини, а саме дії, матеріальні та нематеріальні блага. В результаті міжнародне право в цілому виявляється безоб'ектним, оскільки об'єкт є лише у конкретного правовідносини. Дії суб'єктів, матеріальні та нематеріальні блага відображають різні аспекти одного і того самого явища - міжнародних відносин, які являють собою взаємодію суб'єктів з приводу певних благ.
Право не здатне впливати на предмети матеріального світу. Договір про передачу території однією державою іншій не робить на неї ніякого впливу. Він визначає відносини держав з приводу даної території. Будучи різновидом соціального управління, міжнародно-правове регулювання являє собою управління суспільними відносинами, а не речами.
Тому слід розрізняти об'єкт права і предмет правовідносини.
Предметом міжнародно-правового відношення є все те, з приводу чого сторони вступають у правовідносини.
Предметом, наприклад, можуть бути дії (договір про співпрацю), утримання від дій (договір про ненапад), матеріальні та нематеріальні блага. Такого роду предмети входять у поняття "міжнародне ставлення". Ставлення не може бути безпредметним. Воно завжди здійснюється з приводу чого-небудь.
Відносини між державами стають все більш інтенсивними, охоплюють нові області. Характерно, що вони все частіше торкаються області, які ще вчора були суто внутрішньою справою держав. У результаті відбувається ускладнення регульованої системи, що зумовлює відповідне ускладнення і міжнародно-правового регулювання.
Серйозне значення має питання про розмежування об'єктів міжнародного та внутрішнього права. Фахівці констатують розширення об'єкта міжнародного регулювання за рахунок скорочення сфери виключно внутрішнього регулювання. Однак нерідко до цього питання підходять спрощено. Вважають, що достатньо згадування того чи іншого питання в міжнародному акті, щоб він перестав ставитися до внутрішньої юрисдикції держави. Стверджують, що не об'єктом регулювання, джерело а права служить критерієм відмінності внутрішньої та міжнародної галузі. Треба відзначити, що часом практика дає підстави для подібної думки
Ніхто не стане заперечувати, що міжнародне співробітництво відіграє значну роль в вирішенні широкого кола національних проблем. Але це не робить відповідні проблеми міжнародними. Суверенне право держави вирішувати їх самостійно або в співробітництві з іншими країнами зберігається. Об'єктом міжнародного права залишаються міждержавні відносини з приводу рішення проблеми внутрішньої. Наприклад, угода про надання допомоги в будівництві заводу регулює міждержавні відносини, а рішення про самому будівництві є суто внутрішньою справою.
Зростання значущості та ускладнення міжнародних відносин визначає тенденцію ускладнення до міжнародно-правового регулювання. Життя пред'являє міжнародного права все більш високі вимоги. Система міжнародних відносин набула глобального характеру, як і підлягають вирішенню проблеми: у сфері безпеки, економіки, навколишнього середовища, науки, техніки, культури і т.д. У таких умовах було б оптимальним управління системою як єдиним цілим. Це дало б колосальний ефект. При цьому мова повинна йти не про копiювання моделі держави, про а принципово іншому управлінні, що, зрозуміло, не виключає, а передбачає використання досвіду державного управління, як позитивного, так і негативного. Незважаючи на усю складність проблеми глобального управління, тенденція до його забезпечення відчувається. Головна роль належить ООН і її спеціалізованих установ системі. Особливо велика в таких умовах роль спільного для всіх держав міжнародного права.
