Ідравлічний двигун
Гідродвигун - це гідромашина, яка призначена для перетворення механічної енергії потоку рідини в механічну енергію вихідної ланки(вала, штока та ін.). В лопатевих гідродвигунах (наприклад гідротурбінах), використовуваних на гідроелектростанціях, у гідравлічних передачах машин тощо, робочою рідиною є переважно вода. В об’ємних гідравлічних двигунах (наприклад гідроциліндрах), застосовуваних у гідроприводі машин, - переважно масло.
Класифікація гідродвигунів
За характером руху робочого органа гідравлічні двигуни поділяються на:
двигуни обертового руху - гідромотори (мал.4.)
поступального руху - гідроциліндри (мал.5)
поворотного руху - поворотні гідродвигуни.
Гідродвигуни можуть бути двох типів: гідродинамічні і об'ємні. У гідродинамічних приводах використовується в основному кінетична енергія потоку рідини. У об'ємних гідроприводах використовується потенціальна енергія тиску робочої рідини.
Пневматичний двигун (об'ємний гідродвигун)
Об'ємний гідродвигун - об'ємна гідромашина (пневматична машина) призначена для перетворення енергії потоку робочого середовища в енергію вихідної ланки. У порівнянні з електричними, пневматичні двигуни мають більшу питому потужність, тобто при рівній потужності пневматичний двигун легше електричного. Однак для його роботи необхідно мати пневматичну установку, що полягає з компресора із двигуном, повітрозбірника й повітророзподільної мережі. На будівельних майданчиках застосовуються пересувні пневматичні установки.
2 Тензодатчики, терморезистори та термопари. Параметричні датчики реактивного опору.
Тензометрический датчик (от лат. tensus — напряжённый) (тензодатчик) — прибор для измерения деформации различных конструкций, тензометрии[1]. Существует множество способов измерения деформаций: тензорезистивный[2], оптико-поляризационный[1], пьезорезистивный, волоконно-оптический[3], или простым считыванием показаний с линейки механического тензодатчика. Среди электронных тензодатчиков, наибольшее распространение получили тензорезистивные датчики.
Тензорезистивный датчик обычно представляет собой специальную упругую конструкцию с закреплённым на ней тензорезистором и другими вспомогательными деталями. После калибровки, по изменению сопротивления тензорезистора можно вычислить степень деформации, которая будет пропорциональна силе, приложенной к конструкции.
Существуют разные типы датчиков:
датчики силы (измеряет усилия и нагрузки)
датчики давления (измерение давления в различных средах)
акселерометры (датчик ускорения)
датчики перемещения
датчики крутящего момента
Терморезистор, термістор — напівпровідниковий резистор, активний електричний опір якого залежить від температури; терморезистори випускаються у вигляді стрижнів, трубок, дисків, шайб і бусинок; розміри варіюються від декількох мкм до декількох см; на їх основі розроблені системи і пристрої дистанційного та централізованого вимірювання і регулювання температури, протипожежної сигналізації та теплового контролю, температурної компенсації різних елементів електричного кола, вимірювання вакууму та швидкості руху рідин і газів та ін.
Термісторами також називають термометри, в яких температура визначається за зміною електричного опору.
Термопа́ра — чутливий елемент термоелектричного перетворювача у вигляді двох ізольованих провідників із різнорідних матеріалів, з' єднаних на одному кінці, принцип дії якого ґрунтується на використанні термоелектричного ефекту для вимірювання температури[1]. Використовується у устаткуванні для вимірювання температури, а також для прямого перетворення енергії тепла в електричну енергію у тих випадках, коли доцільно уникнути рухомих деталей (наприклад, у космосі). Поглинання тепла при проходженні електричного струму через контакт використовується в холодильниках тощо.
Параметрические датчики активного сопротивления
1.Контактный датчик
Достоинства: простота, низкая стоимость.
Недостатки: обгорание контактов, необходимость регулирования зазоров между контактами.
2.Датчик на основе реостатов
Достоинства: простота, дешевизна.
Недостатки: частота обслуживания, подвижные контакты подгорают.
3 Структурна схема МПС.
Архитектура типичной небольшой вычислительной системы на основе микроЭВМ показана на рис. 2.1 Такая микроЭВМ содержит все 5 основных блоков цифровой машины: устройство ввода информации, управляющее устройство (УУ), арифметико-логическое устройство (АЛУ) (входящие в состав микропроцессора), запоминающие устройства (ЗУ) и устройство вывода информации.
Рис. 2.1. Архитектура типового микропроцессора.
Микропроцессор координирует работу всех устройств цифровой системы с помощью шины управления (ШУ). Помимо ШУ имеется 16-разрядная адресная шина (ША), которая служит для выбора определенной ячейки памяти, порта ввода или порта вывода. По 8-разрядной информационной шине или шине данных (ШД) осуществляется двунаправленная пересылка данных к микропроцессору и от микропроцессора. Важно отметить, что МП может посылать информацию в память микроЭВМ или к одному из портов вывода, а также получать информацию из памяти или от одного из портов ввода.
Постоянное запоминающее устройство (ПЗУ) в микроЭВМ содержит некоторую программу (на практике программу инициализации ЭВМ). Программы могут быть загружены в запоминающее устройство с произвольной выборкой (ЗУПВ) и из внешнего запоминающего устройства (ВЗУ). Это программы пользователя.
22 Билет = 19 билету