Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
t_p_mp_samost.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.26 Mб
Скачать

8.4. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій

Доктрина й практика міжнародного права виходять із того, що міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права є суб’єктами міжнародно-правової відповідальності й міжнародних претензій. Однак через те, що міжнародні організації є відносно молодим суб’єктом міжнародного права, проблема їх міжнародно-правової відповідальності перебуває в стадії розробки.

Відповідальність міжнародної організації буде випливати з факту порушення її органами й посадовими особами, як статутних положень організації, так і загальних норм міжнародного права. У практиці ООН були випадки визнання цією організацією відповідальності за дії, вчинені особами зі складу збройних сил ООН. Тут можна згадати угоди ООН з деякими державами щодо відшкодування збитку, заподіяного громадянам цих країн і їх майну в процесі проведення операцій збройних сил ООН у Конго.

На міжнародній арені міжнародна організація діє через свої органи й посадових осіб, тому фактично міжнародні правопорушення можуть чинити саме вони. У цьому випадку може виникнути подвійна відповідальність організації. По-перше, перед державами-членами за порушення посадовою особою або органом організації статутних положень і, по-друге, перед міжнародним співтовариством у цілому при порушенні норм загального міжнародного права.

Оскільки міжнародні організації часом не можуть самостійно компенсувати заподіяний ними збиток, виникає питання про необхідність солідарної відповідальності, як самої організації, так і її держав-членів. Такий вид відповідальності, зокрема, передбачений ст. V Конвенції про міжнародну відповідальність за збиток, заподіяний космічними об’єктами 1972 р.

Специфіка діяльності міжнародної організації може привести до заподіяння матеріального збитку її посадовим особам, майну й приміщенням. Так міжнародна організація може виступати суб’єктом міжнародних претензій до суб’єктів, які спричинила збитки. Це знайшло підтвердження в консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 11 квітня 1949 р. “Про відшкодування збитку, понесеного на службі ООН”.

Глава 9. Територія у міжнародному праві

9.1. Поняття й класифікація територій у міжнародному праві.

9.2. Юридична природа державної території.

9.3. Державні кордони.

9.4. Міжнародні ріки і їх правовий режим.

9.5. Правовий режим Арктики й Антарктики.

9.1. Поняття й класифікація території в міжнародному праві

Доктрина міжнародного права визначає термін “територія” як різні простори земної кулі, що включають її сухопутну й водну поверхні, надра, повітряний простір, а також космічний простір і небесні тіла.

На основі критерію юридичної природи можна дати таку міжнародно-правову класифікацію територій:

1. Державна територія.

2. Міжнародна територія спільного користування.

3. Континентальний шельф.86

Основу юридичної природи державної території становить суверенітет. Міжнародна територія спільного користування за своєю юридичною природою – це такі простори, на які не поширюється суверенітет жодної держави; вони перебувають у спільному користуванні людства. До цієї категорії належать Антарктика, відкрите море, повітряний простір над ним, Міжнародний район морського дна, космічний простір. Континентальний шельф — це своєрідна із правової точки зору територія, на яку не поширюється суверенітет прибережних держав, але ці держави, згідно зі ст. 77 Конвенції ООН з морського права 1982 р., здійснюють над нею суверенні права з метою її розвідки й розробки природних ресурсів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]