3. Роззброєння й обмеження озброєнь

Терміном “роззброєння”, як правило, позначають комплекс узгоджених державами заходів, спрямованих на зменшення, а в підсумку й на повну ліквідацію матеріальних засобів ведення війни.

У наш час роззброєння одержало широке визнання як принцип міжнародного права. Однак на даному етапі з нього не випливає прямий обов’язок держав роззброюватися, утім слід домагатися укладання міжнародних угод в галузі роззброєння й сумлінно виконувати раніше взяті на себе зобов’язання за діючими міжнародними договорами.

З метою більш ефективної реалізації цього принципу при ООН створено Комісію з роззброєння, до складу якої входять всі держави-члени Організації. Регулярно питання роззброєння обговорюються на чергових сесіях Генеральної Асамблеї ООН. Крім того, було проведено три спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння (1978, 1982 і 1988 р.). Документи, прийняті на цих сесіях, значною мірою сприяли створенню солідної нормативної бази роззброєння.

Проблема роззброєння має дві складові – це часткове роззброєння та загальне і повне роззброєння. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1378 (XIV) від 20 листопада 1959 р. було вперше сформульоване положення про загальне й повне роззброєння як кінцеву мету в процесі контролю над озброєнням.

У ст. 2 Спільної заяви урядів СРСР і США, опублікованому 20 вересня 1961 р. і схваленим Генеральною Асамблеєю ООН, зазначено, що держави після загального й повного роззброєння зможуть зберегти тільки такі неядерні озброєння, збройні сили, засоби й установи, які за згодою будуть визнані необхідними для підтримки внутрішнього порядку й особистої безпеки громадян.

Актуальними проблемами роззброєння сьогодні є: поступова ліквідація ядерних озброєнь і інших видів зброї масового знищення (нейтронного, бактеріологічного, хімічного); заборона випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі й під водою; нерозповсюдження ядерної зброї.

Одним із ефективних засобів зменшення погрози ядерної війни є створення без’ядерних зон. Власне заборона розміщати в будь-якій формі ядерну зброю на певній території – це інститут демілітаризації.

Повна демілітаризація певних територій, закріплена в міжнародних договорах, означає і їх деатомізацію, тобто неприпустимість у якій-небудь формі розміщати ядерну зброю на таких територіях. Звідси випливає, що повністю демілітаризовані Аландські острови в Балтійському море, Антарктика, деякі острови в Середземному морі, архіпелаг Свальбард (Шпіцберген) також є без’ядерними зонами.

Договір про космос 1967 р. проголосив повністю демілітаризованими Місяць і інші небесні тіла (ст. IV). Стосовно іншого космічного простору встановлений обов’язок держав не розміщати там об’єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення.

Україна, ставши незалежною державою, показала світу перший приклад добровільної відмови від ядерної зброї, що було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Після фактичного набуття без’ядерного статусу Україна в 1994 р. приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.