
- •Глава 7. Право міжнародної безпеки…………………………………………… 150
- •Вступ до дисципліни
- •Методичні вказівки
- •Тематичний план
- •Модуль 1 Розділ 1. Міжнародне право як особлива система права
- •1.2. Виникнення й розвиток міжнародного права
- •1.3. Норми міжнародного права
- •1.4. Джерела міжнародного права
- •1.5. Основні принципи міжнародного права
- •1.6. Співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права
- •Розділ 2. Суб’єкти міжнародного права
- •2.2. Визнання держав і урядів
- •2.3. Правонаступництво в міжнародному праві
- •Розділ 3. Право міжнародних договорів
- •3.2. Сутність міжнародного договору
- •3.3. Порядок укладання міжнародних договорів
- •3.4. Застосування міжнародних договорів
- •Розділ 4. Населення в міжнародному праві
- •Правовий режим іноземців
- •Правовий статус біженців і переміщених осіб
- •Право притулку
- •4.5. Концепція прав людини та її втілення в міжнародному праві
- •Розділ 5. Дипломатичне й консульське право
- •5.1. Поняття й джерела дипломатичного й консульського права.
- •5.2. Органи зовнішніх зносин держав.
- •Поняття й джерела дипломатичного й консульського права
- •Органи зовнішніх зносин держав
- •5.3. Запобігання злочинам проти осіб, які користуються міжнародним захистом
- •Розділ 6. Право міжнародних організацій
- •6.2. Основні процедурні правила міжнародних конференцій
- •6.3. Структура, порядок функціонування і юридична природа міжнародних організацій
- •6.4. Організація Об’єднаних Націй: цілі, принципи, система органів
- •Питання для самоконтролю
- •Модульні тестові завдання до модулю 1
- •Модуль 2
- •7.2. Основні риси системи загальної безпеки
- •Роззброєння й обмеження озброєнь
- •Неприєднання й нейтралітет
- •7.5. Заходи довіри
- •Розділ 8. Відповідальність у міжнародному праві
- •8.1. Міжнародно-правова відповідальність держав: поняття й основні етапи кодифікації
- •Види й форми відповідальності держав за міжнародні правопорушення
- •Обставини, що виключають протиправність діяння
- •8.4. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій
- •9.1. Поняття й класифікація території в міжнародному праві
- •9.2. Юридична природа державної території
- •9.3. Державні кордони
- •Міжнародні ріки і їх правовий режим
- •Правовий режим Арктики й Антарктики
- •Міжнародно-правовий режим морських просторів
- •10.3. Правовий режим міжнародних проток і каналів
- •Глава 11. Міжнародне повітряне право
- •11.1. Поняття, етапи розвитку й основні принципи міжнародного повітряного права
- •11.2. Юридична природа й правовий режим повітряного простору
- •11.3. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень
- •11.4. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •12.1. Поняття, джерела й принципи міжнародного космічного права
- •12.2. Юридична природа й правовий режим космічного простору й небесних тіл
- •12.3. Правовий режим космонавтів і космічних об’єктів
- •12.4. Міжнародно-правова регламентація деяких видів космічної діяльності
- •12.5. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •13.2. Міжнародні угоди щодо боротьби зі злочинністю
- •13.3. Організаційно-правові форми міжнародної співпраці у боротьбі зі злочинністю
- •13.4. Міжнародні стандарти поводження із правопорушниками
- •2. Міжнародно-правове регулювання певних видів міжнародної економічної діяльності
- •3. Регіональне економічне співробітництво і міжнародне право
- •Глава 15. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •15.1. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів за Статутом оон.
- •15.1. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів за Статутом оон
- •15.2. Реалізація принципу мирного вирішення міжнародних спорів за допомогою міжнародних організацій
- •16.1. Поняття й основні тенденції розвитку права збройних конфліктів
- •16.2. Основні правила й звичаї ведення воєнних дій
- •16.3. Захист особистості в період збройних конфліктів
- •17.2. Охорона тваринного й рослинного світу
- •17.3. Охорона атмосфери й навколоземного космічного простору
- •17.4. Міжнародна співпраця з охорони навколишнього середовища від радіоактивного забруднення
- •Питання для самоконтролю
- •Модульні тестові завдання до модуля 2
- •Список рекомендованої літератури
- •Список скорочень
- •Орієнтовні питання до заліку
- •Словник термінів
Роззброєння й обмеження озброєнь
Терміном “роззброєння”, як правило, позначають комплекс узгоджених державами заходів, спрямованих на зменшення, а в підсумку й на повну ліквідацію матеріальних засобів ведення війни.
У наш час роззброєння одержало широке визнання як принцип міжнародного права. Однак на даному етапі з нього не випливає прямий обов’язок держав роззброюватися, утім слід домагатися укладання міжнародних угод в галузі роззброєння й сумлінно виконувати раніше взяті на себе зобов’язання за діючими міжнародними договорами.
З метою більш ефективної реалізації цього принципу при ООН створено Комісію з роззброєння, до складу якої входять всі держави-члени Організації. Регулярно питання роззброєння обговорюються на чергових сесіях Генеральної Асамблеї ООН. Крім того, було проведено три спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння (1978, 1982 і 1988 р.). Документи, прийняті на цих сесіях, значною мірою сприяли створенню солідної нормативної бази роззброєння.
Проблема роззброєння має дві складові – це часткове роззброєння та загальне і повне роззброєння. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1378 (XIV) від 20 листопада 1959 р. було вперше сформульоване положення про загальне й повне роззброєння як кінцеву мету в процесі контролю над озброєнням.
У ст. 2 Спільної заяви урядів СРСР і США, опублікованому 20 вересня 1961 р. і схваленим Генеральною Асамблеєю ООН, зазначено, що держави після загального й повного роззброєння зможуть зберегти тільки такі неядерні озброєння, збройні сили, засоби й установи, які за згодою будуть визнані необхідними для підтримки внутрішнього порядку й особистої безпеки громадян.
Актуальними проблемами роззброєння сьогодні є: поступова ліквідація ядерних озброєнь і інших видів зброї масового знищення (нейтронного, бактеріологічного, хімічного); заборона випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі й під водою; нерозповсюдження ядерної зброї.
Одним із ефективних засобів зменшення погрози ядерної війни є створення без’ядерних зон. Власне заборона розміщати в будь-якій формі ядерну зброю на певній території – це інститут демілітаризації.
Повна демілітаризація певних територій, закріплена в міжнародних договорах, означає і їх деатомізацію, тобто неприпустимість у якій-небудь формі розміщати ядерну зброю на таких територіях. Звідси випливає, що повністю демілітаризовані Аландські острови в Балтійському море, Антарктика, деякі острови в Середземному морі, архіпелаг Свальбард (Шпіцберген) також є без’ядерними зонами.
Договір про космос 1967 р. проголосив повністю демілітаризованими Місяць і інші небесні тіла (ст. IV). Стосовно іншого космічного простору встановлений обов’язок держав не розміщати там об’єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення.
Україна, ставши незалежною державою, показала світу перший приклад добровільної відмови від ядерної зброї, що було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Після фактичного набуття без’ядерного статусу Україна в 1994 р. приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.