Вступ до дисципліни

У 2006 р. Україна відзначила п’ятнадцятиліття своєї незалежності. За цей період наша держава утвердилася як суб’єкт міжнародного права, як активний член міжнародного співтовариства, що дотримується політики миру, співробітництва й без’ядерного статусу. Про вагому роль України в підтримці міжнародного миру й безпеки свідчить той факт, що її тричі було обрано непостійним членом Ради Безпеки ООН.

Україна також є членом регіональних організацій: Ради Європи, ОБСЄ, СНД. Верховна Рада України, уряд України й президент України активізують діяльність, спрямовану на інтеграцію України в Європейський союз. Міжнародні зобов’язання України все більше втілюються у нормах внутрішньодержавного права.

Разом з тим є серйозні проблеми в становленні демократичної, правової й соціальної Української держави, пов’язані, насамперед із реалізацією норм міжнародного права, чинними для нашої держави, і норм українського національного законодавства. Міжнародні інституції часто критикують роботу українських судів, прокуратури, міліції, спецслужб, центральних і місцевих органів влади. На превеликий жаль, для цього є підстави. Зокрема, це пояснюється тим, що рівень знань працівників правоохоронних органів і державних службовців принципів, галузей, інститутів і норм міжнародного права неприпустимо низький. Це стосується й громадян України в цілому.

У нашій молодій незалежній державі, що активно проявляє себе на міжнародній арені, є гостра потреба в підготовці юристів і представників інших професій (дипломатів, економістів, політологів, державних керівників, менеджерів тощо), які знаються на міжнародному праві й тенденціях його розвитку. Мета посібника – дати основну інформацію щодо складної системи права студентам, слухачам магістратури, аспірантам і практикам різного профілю й рівня знань.

У пропонованій праці висвітлюються в узагальненій формі історія розвитку міжнародного права й міжнародно-правової науки; загальновизнані принципи міжнародного права; основні галузі, інститути й норми міжнародного права; договірна практика України; тенденції розвитку сучасного міжнародного права тощо. Ряд аспектів розвитку міжнародного права висвітлені в проблемному ключі, це вказує на те, що проблема до сьогодні не вирішена (наприклад, проблема правонаступництва у відношенні державної власності й державних боргів СРСР між Україною та Росією). Також вказується, що в науці міжнародного права продовжуються дискусії по тому чи іншому питанню (наприклад, про періодизацію історії міжнародного права). Тим самим автор намагався активізувати творчий потенціал і критичне мислення читача, з метою вироблення власної позиції по проблемним практичним і науковим ситуаціям.

У списку рекомендованої для додаткового вивчення літератури вказуються не лише вітчизняні, але й закордонні автори із Росії, Білорусі, Великобританії, США та інших держав. Це зроблено не як дань моді і процесу глобалізації, а для того, щоб продемонструвати інтернаціональний характер сучасної науки міжнародного права і підвести вдумливого читача до вивчення зарубіжної доктрини міжнародного права.

В навчальному посібнику широко використовуються схеми, оскільки педагогічний досвід свідчить, що інтелектуальний багаж людини поповнюється ефективніше, якщо процес пізнання супроводжується візуальним рядом.

Навчальний посібник покликаний сприяти формуванню в читача загальних уявлень про міжнародне право як специфічну систему права й спрямувати на більш глибоке його вивчення.