- •20.Значення Галицько-Волинської держави в історії України
- •21.Захоплення Галичини Польщею. Перехід Волині та Наддніпрянщини під владу Литви
- •22.Особливості політичного становища українських земель у складі великого князівства литовського
- •23.Розвиток духовного життя і культури українців у литовсько-польську добу
- •24.Винекнення кримського ханства. Турецько-татарські набіги на Україну
- •25.Початок українського національного відродження. Козацтво та його роль у суспільно політичному житті українського народу
- •Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-політичному житті українського народу
- •26.Українська шляхта в 14-16 ст. Костянтин (Василь) Острозький
- •27.Берестейська церковна унія та її роль у духовному житті українського суспільства
- •28.Соціально-економічне становище й економічна політика Речі посполитої на українських землях
- •29. Козацько-селянські повстання в Україні в кінці 16 ст.
- •30.Зростання військової могутності Запорізької Січі. Військові й морські походи Запорізького Війська в першій половині половині 17 ст.
22.Особливості політичного становища українських земель у складі великого князівства литовського
Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало понад два століття, розпочавшись у середині 14 ст як ,,оксамитове”але досить активне проникнення в Україну Литви, після її зближення з Польщею через певні політичні причини завершилось позбавленням України останіх залишків автономії.
Із кінця 15 ст. українські землі потрапляють до епіцентру московсько-польсько-литовського протистояння. При досить невиразному спортиві української родової аристократії зовнішньої експансії майбутня доля України не мала внутрішніх перспектив.
З утворенням Речі посполитої українські землі та її населення на тривалий період опинилися у сфері впливу іноземних держав
23.Розвиток духовного життя і культури українців у литовсько-польську добу
Зростає кількість міст, містечок, розвивається ремісництво. Якщо у 15ст. існувало 200 ремісничих спеціальностей, то на поч.17 ст їх було вже 270. Головні міста Укр. Отримали Мегдебурзьке право,яке сприяло формуванню засад громадянського суспільства.
Відбуваються важливі зміни у соціальній сфері: ормується шляхетський, та міщанський стани. Стара українська шляхта остаточно перехлжить до польського табору. Католицизм успішно витісняє православ’я.
Різні прошарки селян перетворюються в один соціальний стан- кріпаків.
У той же час усе більше дає про себе знати така соціальна група,як козацтво, з яким український народ пов’язує своє історичне майбутнє.
24.Винекнення кримського ханства. Турецько-татарські набіги на Україну
в 15-16 ст., їх наслідки
Із моменту виникнення кримського ханства татари займались-людоловством. Татари напали на своїх пн. сусідів- українців,білорусві,поляків, литовців, грбували їх,забирали найбільш здорових людей у полон, а потім продавали їху рабство.
Для кримських татар Україна стала головним об’єктом агресії .
Із часу створення крим.ханства 1449р татари постійно грабували Поділля,Галичину,Волинь.
Із початку 80-х рр. 15 стїх напади на укр..набирають систематичного характеру.
Київський погром 1482 р приніс велику здобич татарам імосковському князю.
З 1478р. Кримське ханство попадає у васальну залежність від Османської імперії .
Водночас Київщина і переясливщина зазнавали нападів татар практично щороку. За період з кнця 15ст до 16 татари здійснили 132 великі набіги в Україну.
Проте укр..козацтво захистило україну і ніші народиєвропи від турецько-татарськї агресії та рабства.
25.Початок українського національного відродження. Козацтво та його роль у суспільно політичному житті українського народу
Початок українського національного відродження на Лівобережжі
Поштовхом до національного відродження на Лівобережжі стало зростання інтересу до історії України. Пов’язано це було з необхідністю нащадків козацької старшини потверджувати свої претензії на російське дворянство історичними документами.
Попервах імперський уряд визнав, що будь-яка колишня українська військова і цивільна служба дає право на дворянство. На 1790 р. «дворянські депутатські комісії», яки розбирали заяви, записали як дворян понад 20 тис. купців, міщан, козаків і селян. Така велика кількість не влаштовувала російський уряд. За його рішенням з 1797 р. питання надання дворянства українській шляхті став вирішувати найвищий в імперії сенатський департамент «Герольдія» у Санкт-Петербурзі. Департамент відмовився розглядати справи про надання дворянських титулів без подання достатніх доказів.
Обурені українські шляхтичі стали звертатися зі зверненнями безпосередньо до імператора, обґрунтовуючи свої претензії документами з родинних архівів – грамотами польських королів і литовських князів, договорами українських гетьманів із московськими царями. На цьому ґрунті в Наддніпрянщині виник рух, якого очолили дворяни-автономісти. Українські патріоти А.Чепа, В.Полетика, Р.Маркович, М.Милорадович, Т.Калинський, В.Черниш не мали потреби шукати доказів власного походження, але «по усердію й любові до своєї нації» охоче допомагали в цьому іншим. «Як приємно,– писав Василь Полетика,– працювати для слави й добра Батьківщини! Наші власні почуття, свідомість, що ми були небайдужі до справ Батьківщини, служать нам нагородою. Щасливі будемо побачити нових людей, які з тим же запалом захищатимуть права, вільності й свободи своєї Батьківщини».
Боротьба за визнання прав на дворянство затягнулася аж до 1835 р. Хоча багато з тих, хто про нього клопотався, не отримали бажаного, цей рух мав далекосяжні наслідки. Завдяки виданню перших етнографічних та історичних праць, написаних дослідниками-аматорами, склалися умови, що сприяли «відкриттю України» наступними поколіннями борців за краще майбутнє вітчизни.
