Лекцiя №3

1. Лісопарковий тип масиву.

2. Перетворення природних ландшафтів та організація відпочинку.

3. Форми відпочинку.

Лісопарковий тип масиву створюється на основі існуючого лісо­вого масиву, в якому: йде прорубка широких перспективних просік та алей для прогулянок; декоративне оздоблення існуючих галявин; місцеві розчистки окремих ділянок з метою відкриття мальовничих видів; створення штучних галявин за рахунок малоцінних насаджень; додаткова висадка декоративних порід /мал.З/. На них показана зміна геометрії лісу, відкриття перспективи пейзажів в рамці з дерев, висаджених з урахуванням розміру, кольору, форми.

Один з основних компонентів лісопаркових масивів - галявини. Коли їх багато, то парки називають лугопарками. Наприклад, в дендро­паркі сільськогосподарської академії ім.Тімірязева розмір галявини 115х85 м, в парку Тростянець /на Чернігівщині/ - 175х60м. При витягнутій конфігурації рекомендується давати напрямок довгої осі зі сходу на захід, щоб центральна частина галявини була під сонцем. Доріжки можуть йти по краю, або перетинати галявини. Галявини повинні мати добре трав’яне покриття.

В оформлення квітками можливо вводити дику флору: іриси, лілії, тюльпани, волошки, маки тощо. Також в приклади доповнення технічними культурами: кукурудза, конопля, ревень, клещевина. Створюються ділянки - кути "дикого саду” використовується каміння, мох, папоротники, пні, підсаджуються квітучі рослини.

В лісопарку повинні бути: туриські бази, майданчики для ігр і відпочинку, пляжі, водні станції, пункти харчування, готелі, місця для палаток, зимові спортивні споруди, автостоянки.

Щільність в ув’язці з часом відпочинку і характером територій може бути від 270м² до 760м² на 1 людину /60-23 люд/га/. Значні спо­руди - ресторани, відкриті театри, спортивні споруди, ігрові майданчики необхідно об'єднувати, залишаючи більше територій, вільних від забудови.

Крім лісопарків створюються місця відпочинку спеціального при­значення -спортивні, дитячі, водні тощо. Часто елементи урбанізації руйнують рівновагу серодовища. Так, будівництво "Світ Діснея" - гігантський парк атракціонів, який займає де-кілька тис.га в самому центрі флоріди, де беруть початок три великі річки, водою яких користуються багато населених пунктів, внесло рівновагу в екологічному відношенні в цей район.

Практика умілого використання природних ресурсів знайшла такий прийом, як створення захисного буферного поясу або зони, що захищає цінний ландшафт /це-рекреаційні зони, аграрний ландшафт/. Буферні зони повинні мати густу мережу стежок, майданчики для відпочинку та ігор, пункти харчування. А парк, який знаходиться за буферною зоною, макси­мально охороняється і експлуатується по суворому природоохоронному режиму /організовані екскурсії, спеціальні межі огляду, ділянки тощо/.

Проектуванню ландшафтів передує збір даних по всім напрямкам, аналіз територій, геодезичний план в масштабі 1:5000, 1:2000, тактика - ційна з’йомка /подеревна/.

Термін "перетворення ландшафтів" зараз має інший зміст. Раніше це -композиційне, декоративне потовщення, а сьогодні - корінна зміна еко­логічної системи в конкретному районі.

Історичне розуміння терміну "перетворення природних ландшафтів" можна прослідкувати на роботах великих спеціалістів різних періодів. Так, Хемфрі Рептон - англійський теоретик і практик ландшафтного мистецтва ХVІІІ ст., бачив в пейзажній картині живої природи три плани:

І - його можна активно змінювати, перетворювати; ІІ - середній, який створює глибину і перспективу, вирішується більш вільно й широко; Ш-ви-користовувться як фон. Домашня худоба - корова чи вівця – обов’язковий елемент кожної пейзажної картини Рептона романтичного настрою ХVІІІ ст, Криволінійні алеї, звивисті стежки, урахування освітлення, розмір рослин, створення на І плані регулярних елементів - партеру, перголи, стрижених форм тощо. Рептон бачив пейзаж з однієї конкретної точки як живописна картина, і створював ряд різних панорам.

Майстерність російського паркового мистецтва можна прослідкувати на прикладі Павловського парку в Петербурзі. Істррія Павловська цікава. Будівництво парку пов’язано з іменами трьох великих архітекторів - Камерона, Брена і Гонзаго. Камерон заклав композиційну основу парку, створив ряд регулярних планувань і класичних будівель /колонада Аполона, храм Дружби/, не змінюючи природний ландшафт. Брен надав парку парадний вигляд. Виникли партери, зіркоподібна дорожна мережа, а також кам’яні сходи, тераси, скульптури, павільони. Виникли риси офі­ційності. Гонзаго завершує по принципу театральної декорації ландшафти парку, створює чудові ділянки Білої берези та Парадного поля.

Павловський парк /50б га/ має композиційну єдність, він підлег­лий природним умовам, хоча і має ряд окремих картин і пейзажів.

Форми відпочинку розподіляються по часовим показникам на:

а) повсякденний відпочинок поза межами робочого часу /в межах населених пунктів, близько від житла/.

б) короткочасний або щотижневий /2-3 дні, в межах приміської зони, 2-3 години/,

в) тривалий /на час відпустки/, в спеціальних містах, районах.

Приміська зона - сукупність оточених територій, формування яких залежить від інтересів міста. Планування приміської зони - специфічний вид районного планування.

Специфіка в 2-х аспектах: зміна профілю-основних галузей сіль­ського господарства /перебудова на обслугу міста/ і в організації системи відпочинку, яка набуває першочергового значення. Проект - це цілий ряд схем раціонального зонування територій.

В Мінську /Білорусія/ в 12 км від міста створено велике Заславське водосховище - основне місце відпочинку мінчан. В Харкові в 30 км використовується вода Сіверського Дінця.

Використання сільськогосподарських територій в ролі оточення - один з видів інтеграції відпочинку.

Велику роль в ландшафтній архітектурі грають архітектурні споруди. Складається "архітектура відпочинку" з спецефічними рисами. Важлива риса -використання місцевих матеріалів і охорона природних компонентів. Наприклад, в місті-супутнику Тапіоло /Фінляндія/ побудо­вано ресторан з урахуванням збереження кожного дерева /мал.4/, одно­часно створюючи неповторний вигляд споруди.

Функціональний розподіл територій грав визначну роль в органі­зації потоків відпочиваючих. Виявлення місць масового збирання людей - одна з головних задач в функціональній організації парків.

Транспортні маршрути - це одна з основних умов збереження ландшафту, раціональної загрузки зон відпочинку: збереження рельєфу вирі­шення екологічних проблем, а головне - сприятливий огляд природи.

Задачі сприймання ландшафту у русі набули своєї специфіки в XX сторіччі у зв’язку з колосальним ростом швидкостей автотранс­порту. Основна потреба цієї специфіки - збільшення масштабу оточення з метою досягти різноманітності вражень. Доведено, що одноманітний пейзаж втомлює водіїв і є причиною аварій.

За останні 20 років багато річок перетворились в каскади водо­сховищ з гідроелектростанціями, їх більш за 100. Підняття води та інші технічні засоби потребують особливої уваги до цього виду ланд­шафту. Це - важливий рекреаційний ресурс для комплексного користування: будуються бази відпочинку, піонерські табори. Безумовно, виникає необ­хідність регулювати розміщення промислових, технічних та охоронних споруд.