Лекція №13

1. Проектування малого саду.

2. Матеріали для створення садів.

3. Практичні рекомендації по формуванню ділянок садів.

Сучасні сади - це невеликі ділянки в де-кілька сотень квадратних метрів, їх можна розділити на 4 типи: сади постійного використання при житлі, сади короткочасного використання - сезонні сади; сади для відпочинку на відстані від міста /в горах, на березі моря/; сади для проведення вихідних в приміських зонах. Сади постійного використання повинні бути ретельно продумані і підпорядковані будинку. Такий сад нетребує великих витрат і постійного догляду. Сади короткочасного використання можуть бути ближче до природи, органічно з нею поєдну­ючись. Ландшафтний архітектор повинен проявити винахідливість, щоб з найменшими затратами одержати закінчений архітектурний ефект.

Основне призначення сучасних малих садів, особливо в житловій зоні, -створити сприятливе середовище, щоб продовжити місце знаходжен­ая людини на повітрі і сонці, винести максимум життєвих функцій у відкритий простір.

Часто кажуть, що малий сад - це "кімната на відкритому повітрі". Житловий двір - це серія "кімнат", які можуть бути біля більшого про­стору, інколи створюючи "анфіладу", але завжди ізольованих один від одного. Приквартирні сади, незалежно від того, на землі вони, чи на даху, вже повністю зв’язуються з інтер’єром і розкривають його простір.

Для проектування малого саду геодезичний план повинен бути в М 1:500 і мати горизонталі з чорними /існуючими/ відмітками, межі об’єкту, що проектується, червоні лінії вулиць і проїздів з проект­ними відмітками, контури існуючих і проектних будинків, розміщення освітлювальних опор. Крім цього необхідно мати такі дані: план усіх підземних комунікацій, лінія забудови з виходами, приямками і підпірними стінками, профилі та елементи доріг з де таліровкою, рівень грунтових вод, дані механічних структур грунту, хімічний аналіз грунту, а також план подеревної зйомки існуючих насаджень з відміткою кореневої шийки дерев, які треба залишити.

Особливу увагу слід звертати на зйомку існуючих насаджень, тому що багато дерев при підсипці засихають. Бережливе відношення до окремих дерев прискорює оформлення ділянки. Наприклад, при будівництві мікрорайону "Лаздінай" в Литві архітекторами було поставлено питання про збереження окремих сосен при будівництві житлових будинків. Ці дерева були спеціальним пристроєм відхилені на час будівицтва, щоб не травмувати дерева, а потім відпустили в природне положення.

Дорослі дерева на ділянці - велика цінність. Їх розміщення впливає на розташування споруд і планування ділянки. Проектування слід почати з ретельного вивчення ділянки, перш за все рельєфу. Необхідно знати водорозділ і відмітки, щоб вирішити питання стоків води. Шлях воді перегородити неможливо - марна праця. Якщо вода підтопить дерева - вони загинуть. На питання про важливість вивчення ділянок япон­ський архітектор віповідає так: " Проектуючи, наприклад, житло, я ходжу кожного дня на ділянку, де його треба будувати. Інколи на довгі части, з циновкою і чаєм. Інколи в вечірній час, коли тіні стають довгими. Інколи серед дня, коли на вулиці натовп, а сонце чисте і ясне. Інколи під снігом і дощем, тому що багато можна взнати про землю, слідкуючи, як падає на неї дощ і як вода струмками біжить своїм шляхом по природним водотокам … так я починаю розуміти цей шматочок землі, його настрій, його недоліки і можливості. Тепер тільки я можу взяти в руку туш і пензель і приступати до своїх планів. Але дивно, в моїй голові споруда вже повністю спроектована - несвідомо завершена в усіх деталях. Вона взяла форму і характер у самої ді­лянки і сусідньої вулиці, у скелі і віючого вітру, і рухомого сонця, і звуку падаючої води, і далей, які розгортаються".

Різноманітні вимоги повинні бути виконані, щоб все необхідне розмістилося на ділянці логічно і правильно. Індивідуальна ділянка також, як і кімната, відображає смаки і улюблені заняття власника. Наприклад, зручно займаючись хатніми справами, краєм ока слідкувати за дітьми, тому дитячий майданчик є однією з "галасливих" зон, які слід розташувати ближче до будинку. Господарчі майданчики слід роз­ташовувати та, щоб вони були майже непомітними. При розміщенні нових насаджені важливо урахувати інсоляцію, тобто зробити затінення ділянки в ті години, коли вона більше всього використовується. Слід затіняти ділянки з заходу та південно-заходу.

Рух по саду повинен бути раціонадьним - необхідно послідовно розкривати цікаві перспективи і види. В малоповерховій /садибній/ забудові основний принцип – з’єднання будинку з садом, кімнати ніби переходять в відкритий простір саду. Сад зв’язується з будинком через лоджії, тераси, внутрішні дороги, велике пласке скло, пласкі дахи.

Використання тих же материалів в саду, що й в будинку, з’єднує сад з будинком. Скло, бетон, цегла, пластики, метал - усі вони часто вико­ристовуються для малих форм - декоративних стінок, пергол, сходин тощо. Заходи в багатоповерховій забудові часто змушують розглядати малий сад як контрастний елемент по відношенню до урбанізованого середо­вища. З розвитком гідропоніки можна створювати економічні й цікаві варіанти озеленення внутрішніх дворів, балконів і терас. Садові схо­дини відрізняються від будинкових пологістю: ширина сходин 35-40 см, висота 10-12 см. Сходини можуть бути вимощені з цегли, каменю, бетон­них плит та ін. В Прибалтиці роблять сходини зі спилів дерев неве­ликого діаметру, ретельно підганяючи по висоті.

Огорожі, паркани в садах носять символічний характер, але повинні мати художній вигляд і бути зручними в експлуатації. Кращим видом огорожі є живопліт. Він гармонує з оточенням і при достатній ширині - непрохідний. І якщо паркани всеж таки необхідні, натягують непомітну проволочну сітку. Слід звертати увагу на колір парканів і огорож. Краще за все використовувати м’які коричневі, жовті, сірі тони, майже завжди доцільний білий. Важливий елемент - фактура поверхні. Сполучення різних фактур збагачує ділянку. Але створюються сади з перевагою одного колірного матеріалу, як рослинного, так і будівель­ного.