Лекція №11.

1. Типи загальноміських парків.

2. Сквери в місті.

3. Створення садів на покрівлі.

В сучасному розумінні малі сади - загально-міського значення - це сади, які беруть участь в формуванні архітектурно-художнього ви­гляду міста. В цьому розумінні вони можуть бути подібні окремим архі­тектурним спорудам або пам’ятникам архітектури, які дають міському середовищу характерність і різноманітність.

Згідно з розміщенням садів в структурі міст серед них можна виділити: сади, які є частиною міських ансамблів; сади, які конкретно зв’язані з якоюсь суспільною спорудою; сади, які входять нерозривною частиною великих озеленених територій міста /"сади в саду"/.

По своїм функціям загальноміські сади визначаються для пішохідного руху /форма бульвара/, або для короткочасного відпочинку /цей тип називається сквером/. Поняття бульвару, як парадної алеї на голов­ній магістралі зараз має іншу функцію, бульвар стає основним пішохід­ним зв'язком не тільки з парковими територіями, але й між усіма об'єк­тами системи обслуговування населення-торговими, видовищними, дитячими установами тощо. Малий простір, заповне ний людьми, набуває великого планувального значення. Криволінійність центральної алеї застосовується дуже рідко. В містах жарко-сухого клімату такі пішохідні зв’язки мають велике значення, якщо затінені і провітрюються-йти можна довше.

Преривна структура озеленення в багатьох випадках стимулює створення місцевих конвекційних потоків, збагачуючи обмін повітря. Доцільно затіняти траси руху пішоходів /перепад рельєфу, навіси, козирьки, дерева, будинки/. В інших кліматичних умовах, в Единбурзі /Шот­ландія/, навпаки, використана сонячна сторона прогулянкової тераси.

Серед вдалих прикладів організації пішохідних терас є вулиця Абов’яна в Єревані, одна з найстаріших вулиць, яка при реконструкції оформлена чисто як сучасна пішохідна вулиця. Максимально збережені дерева - всі "вийшли на вулицю".

Для того, щоб в складному середовищі сучасного міста сад могли запам’ятати, він повинен мати особисту характерність, що дає принцип виділення одного із компонентів ландшафту, як головного.Він стає "темою" саду, інші -грають підручну роль для збільшення виразності головного. Часто сад або сквер входять в склад міської площі, на якій розташовано монумент, або пам’ятник. Традиційна в цьому випадку цен­тральна композиція плану, яка призвана підкреслити значення пам’ятника. Якщо в саду розміщено скульптурний пам’ятник, йому завжди відводиться роль домінайти, однак це не означає, що це головна роль. Наприклад, пам'ятник композитору Сібеліусу /Фінляндія/ створено як динамічне сполучення рельєфу і скульптури. Логічно продумане підняття рельєфу, на якому розміщена скульптура, що зображає музику /зварені труби різ­ної довжини і діаметру, які на вітру дає звуки/; голова Сібеліуса роз­міщена нижче, тим самим його творчість ніби поставлена вище його особистості. Рослинність в цьому випадку - лише нейтральний фон. Слід також підкреслити, що скульптура музики знаходиться на конкретному місці на території - на відстані - радіусі, який є радіусом будинку бібліо­теки знаменитого фінського архітектора Алваро Аалто. Тобто в цьому прикладі знайшов своє місце синтез в ландшафтній архітектурі.

Функціональне призначення сквера - декоративно оформлювати площу і бути місцем короткочасного відпочинку. Від малих садів відрізняється парадним плануванням і володіє відкритим простором. Для його образу мають велике значення архітектурні та історичні традиції, що найчас­тіше зустрічається в містах, які пройшли довгий шлях розвитку.

По своєму призначенню і розташуванню в міській забудові сквери можуть бути поділені на 2 типи: І-ті, що розміщені в центральних райо­нах міста, перед громадськими будинками, а також сквери, які оздоблюють міські площі;ІІ - сквери, які розташовані в житловій забудові. Цей тип характерний для реконструйованих міст. Найбільш розповсюджений тип - геометричний сквер з клумбами і фонтанами. Доріжки і майданчики (до 35%) закликають проектувальника звернути увагу на матеріали покрить, а обов’язкове квіткове оздоблення (до 3%) - на вдале використання рос­линності.

Обробка поверхні землі має для суспільних скверів велике значення. Велика доля забруківки в загальній площі вимагає звертати увагу на його декоративні якості - малюнок, фактура, колір, масштаб. Вико­ристання води в сучасних міських садах часто пов’язане з рельєфом. Одним з найбільш яскравих прикладів є водяний сад в Портленді /США/. Основа композиції – бетонна тераса складної конфігурації, по якій з 6-метрової висоти падає штучний водоспад. На уступах тераси - майданчики з парапетом, залиті водою - це плескадьні басейни. Внизу -водоймище з падаючою водою. З нього виступають бетонні "скелі" - майданчики на різ­них рівнях, по яким можна ходити.

Вся композиція являє собою зображення природного ландшафту -гірської річки з водоспадами, але вирішена суто міськими, урбанізованими засобами. Малі сади часто являють собою ніби "фантазію на задану тему" - в них використовуються історичні і національні заходи садово-паркового мистецтва.

Не зважаючи на специфіку, малий японський сад зробив великий вплив на розвиток малого саду в Європі. Вміння використовувати неве­ликий простір, їх відчуття пропорцій і масштабу глибоко вивчаються ландшафтними архітекторами і видозмінюються в сучасній манері. Прикладом може бути сад біля будинку ЮНЕСКО в Парижі: з Японії було привезено багато великих і малих каменів, а також дерева: магнолія, вишня, слива, бамбуки. Складні криві водоймищ і стежок перетинаються прямою "дорогою квітів", яка веде на терасу біля будинку Секретаріату. Один з великих каменів поставлений по осі дороги як скульптура з ієрогліфом, зображаючи слово "мир".

Нестача землі в центральних районах урбанізованих міст, а також особливості забудови дають основу для організації садів на покрівлях де-яких типів будинків. Створення і експлуатація садів на покрівлях пов’язано з окремими труднощами: сади перегріваються літом, що зменшує асортимент рослин. Тому майже в усіх проектах садів на покрівлях про­ектувальники пропонують різні водоймища з вядяними рослинами, щоб урегулювати мікроклімат. Існують труднощі з вимерзанням: грунту мало, коренева система слабка і при великих морозах - вимерзають. Впливає вітер, коли рослини від нього не захищені, оскільки ростуть по-одинці.

Не зважаючи на це, сади на покрівлях набули масового характеру. Практично підземне будівництво гаражів, переходів, інших споруд - це і є можливість організації садів Меллон - сквер в Пітебурзі /США/ - має площу біля 0,5 га на покрівлі підземного гаражу - це оазіс в забудові. Дерева висаджені в спеціальні ящики, фонтани в чашах. Сад на покрівлі гаражу в Окленді /США/- найбільший в США /1,4га/. Його основа - бетонна плита. Замкнута система зрошення і дренажу. В колонах - водотоки. Під землею - 10 см щебню /дренаж/, 42 дерева, кожне до 3 т вагою.