ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМИЯ АРХІТЕКТУРИ І БУДІВНИЦТВА

АРХІТЕКТУРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА “АРХІТЕКТУРА”

Ландшафтна архітектура

КУРС ЛЕКЦІЇ

Викладач

Шамраевский В.В

МАКЕЕВКА

ЛЕКЦІЇ ПО КУРСУ "ЛАНДШАФТНА АРХІТЕКТУРА"

ЛЕКЦІЯ №1

1. Введення

2. Задачі ландшафтної архітектури

3. Природні фактори в ландшафтній архітектурі

За теперішнього часу розуміється, що задачі ландшафтної архітек­тури входять важливою складовою частиною в різноманітний комплекс задач, пов’заних з формуванням повноцінного середовища проживання людини. За минулі роки ландшафтна архітектура пройшла великий шлях розвитку. Сьогодні це, з одного боку, повністю сформована, хоча й вузька, спеціальність. З другого боку, це галузь, з якою хоча б в де-якій мірі повинен бути знайомий кожний архітектор і містобудівник, так як в своїй повсякденній діяльності він завжди працює з ландшафтом. Ще біль­шу актуальність набула ландшафтна архітектура в зв’язку з задачами охорони і раціонального формування середовища, рішення якого ведеться сьогодні в масштабі всієї країни. Саме тому курси ландшафтної архі­тектури читаються в усіх інститутах, які мають архітектурно-будівельну спеціалізацію.

Під ландшафтною архітектурою в наші дні розуміється особливий вид архітектурної діяльності, направлений на створення гармонійного оточення для життя людини. Для цієї мети ландшафтна архітектура використовує такі матеріальні засоби, які завжди були в природі /рельєф, вода, рослинність тощо/ і піддає їх необхідним перетворенням.

Всі компоненти ландшафту тісно пов’язані між собою, їх стан і розвиток залежить від конкретних природних умов, від впливу господар­чої та соціальної діяльності людини. Це треба мати на увазі в роботі ландшафтному архітектору.

Тільки в останні роки склалось уявлення про штучне середовище, яке формується в процесі урбанізації, -складному організмі з багатьма антропогенними компонентами, які проявляються через фактори середо­вища і через його мешканців - людей. Середовище, яке пов’язує біогенні і антропогенні компоненти в одну систему, має свої екологічні зако­номірності.

Треба складати в міських поселеннях середовище не менш благо-приємне, ніж різновидність "заміського" середовища. Це - важлива сторона стирання меж між містом і селом, яку всеще прийнято обмежувати аспектами покращення побуту сільського, а не міського.

Задачі раціонального використання природних ресурсів в народному господарстві і ті спецефічні умови, які склалися в різних районах нашої країни, потребують виділити три групи проблем, в рішенні яких повинні брати участь ландшафтні архітектори поряд з багатьма іншими спеціалістами.

До першої групи відносяться проблеми, так чи інакше пов’язані з збереженням існуючих природних ландшафтів; друга група охоплює ши­рокий комплекс питань, зв’язаних з ландшафтними перетвореннями; третя група, ще мало розвинена, зв’язана з проблемами створення штучного ландшафту, який в де-яких районах повинен замінити порушений або несприятливий природний ландшафт.

Але найбільш складні проблеми виникають в тих випадках, коли непродумане, або надто інтенсивне освоєння природних ресурсів веде до створення "мертвих" ландшафтів. Їх відновлення - одна з найбільш важли­вих і складних проблем сучасної ландшафтної архітектури.

В наш час ландшафтна архітектура все тісніше зв’язується з архітектурою, місто будуванням, районним плануванням. Проблеми росту населення і всебічного розвитку діяльності людини взаємопов'язані з процесами перебудови і розвитку середовища; основним місцем концентро­ваної взаємодії цих процесів є поселення людей і прилеглі до нього території. Тому основний досвід покращення середовища засобами ланд­шафтної архітектури відносяться до великих, і середніх міських поселень. Слід брати до уваги три рівня взаємодії природних факторів і міського середовища:

І рівень - закономірності формування середовища міського поселення виходять з уяви про середовище міста як елемента гло­бального середовища, зв'язаного з ним різними взаємними впливами;

2 рівень - розглядання проблеми середовища міського поселення передбачає вивчення середовища у межах поселення;

3 рівень - розгляд міського середовища як точки зору мешкання міста на його оточення.

На всіх трьох рівнях взаємодії природних факторів з містом виявлені однакові закономірності:

• рельєф і забудова в рівній мірі є основою, на якій формуються еколо­гічні зв’язки з міським середовищем;

• клімат і мікроклімат, чутливо сприймаючи антропогенні дії, своєю змі­ною свідчать про комфортність середовища проживання людини;

• вода виграє основну роль в усіх процесах формування і оздоровлення міського середовища;

• рослинність, надійний засіб покращення хімічного складу повітря, в інших відношеннях досить слабкий регулятор стану середовища.

В ландшафтному проектуванні є своя типологія: загальна система озеленених територій міста; система озеленених територій заміського відпочинку; проектування окремих елементів міського типу і районного значення, бульварів, санітарно-захисних зон та інших об’єктів. Таким чином, ретельне опрацювання системи міських озеленених територій - одна з основних задач ландшафтної архітектури.