Билет 4

1. Індуктивні та ємнісні датчики. Генераторні датчики. Термоелектричні, п’єзоелектричні та тахометричні датчики.

Датчики ємностей призначені для блокування металічних сейфів, шаф, отворів, грат, окремих предметів в за­крытых приміщеннях, а також окремих ділянок місцевості і обєктів по периметрах. Ємнісні датчики видають електричний сигнал на засоби прийому, обробки і відтворення інформа­ції при підході людини до об’єкту, що охороняється, в зоні дії датчика.

Вони призначені для використання в закритих приміщеннях. Для наміру змін статистичної місткості антени, викликаних наближенням до посторонне­го тіла (зокрема, людини), використовується схема вимірювального генератора. Датчик складається з блокувальної антени, генератора, еталонного контура, фазового детектора, підсилювача-обмежувача, підсилювача постійного струму, кінцевий каскад.

Сигнал генератора у вигляді опорної напруги і сигнал, який пройшов через еталонний контур, зсунутий по фазі щодо опорної напруги на посилений підсилювачем-обмежувачем по­ступають на фазовий детектор. Цей зсув по фазі за допомогою фазового детектора перетвориться в напругу розузгодження яке посилюється підсилювачем постійного струму і подається на крайовий каскад, а також і на еталонний контур. Подача на еталонний контур пояснюється необхідністю підстроювання його під частоту генератора при повільних змінах місткості антени.

Генераторні датчики призначені для перетворення неелектричного контрольованого або регульованого параметра в ЕРС. Ці датчики не вимагають стороннього джерела енергії, тому що самі є джерелами ЕРС. Генераторні датчики бувають:

-  термоелектричними;

-  п'єзоелектричними;

-  тахометричними.

До параметричних та генераторних датчиків пред'являються наступні загальні вимоги:

1)  безупинна і лінійна залежність вихідної величини від вхідної;

2)  висока динамічна (диференціальна) чутливість;

3)  мала інерційність;

4)  найменший вплив датчика на вимірюваний чи регульований параметр;

5)  надійність у роботі;

6)  застосовність до використовуваної вимірювальної апаратури і джерел живлення;

7)  найменша собівартість;

8)  мінімальні маса і габарити.

Термоелектричний датчик, або термопара, складається з двох різнорідних провідників (мал. 1.1, а). Принцип дії термопари застосовано на термоелектричному ефекті, суть котрого полягає в тім, що в замкнутому ланцюзі, що складається з двох або декількох різнорідних провідників, виникає електричний струм, якщо хоча б два місця з’єднання (спаю) провідників мають різну температуру. Провідники А и В називаються термоелектродами, а місця з’єднання провідників – спаями. Спай, що має температуру t, називається робочим (гарячим), а спай, що має постійну температуру t₀ – вільним (холодним).

2. Структура програми на мові Асемблера.

Правила записи программ на языке Ассемблер

Каждая команда представляет собой строку такой конструкции:

[ МЕТКА: ] мнемокод операции операнд(ы) [ ; комментарии ]

[ ] - поле может отсутствовать.

МЕТКА - символическое имя ячейки памяти, начиная с которой размещается в памяти данная команда.

В качестве ОПЕРАНДОВ могут использоваться числа (адреса и данные), зарезервированные и определенные символические имена.

Для указания системы счисления, в которой задается число, используют буквенные индексы после самого числа: B - двоичная, Q - восьмеричная, D или ничего - десятичная, H - шестнадцатеричная.

КОММЕНТАРИИ - любые символы.

СТРУКТУРА ПРОГРАММЫ: программа на языке Ассемблер содержит такие блоки:

- ДЕКЛАРАТИВНАЯ часть - описание символических имен данных и адресов, которые используют в программе, а также директивы выделения памяти для переменных и указания значений констант (посредством директивы Ассемблера);

- блок ИНИЦИАЛИЗАЦИИ - настройка портов и блоков периферийных функций на необходимые режимы работы, инициализация стека (посредством команд);

- блок РЕАЛИЗАЦИИ алгоритмов и функций управления (посредством команд).

3. Схема обробки перериваннями у разі аварійної ситуації.

Наприклад, процесор (рис. 43) виконував основну програму і команду, що знаходиться в адресі пам'яті 5000 (умовно). У цей момент він отримав запит переривання з номером (адресою вектора) 4. Процесор закінчує виконання команди з адреси 5000. Потім він зберігає в стеку поточне значення лічильника команд (5001) і поточне значення PSW. Після цього процесор читає з адреси 4 пам'яті код вектора переривання. Нехай цей код дорівнює 6000. Процесор переходить на адресу пам'яті 6000 і приступає до виконання програми обробки переривання, що починається з цієї адреси. Нехай ця програма закінчується в адресі 6100. Дійшовши до цієї адреси, процесор повертається до виконання перерваної програми. Для цього він витягує із стека значення адреси (5001), на якій його перервали, і збережене значення PSW. Потім процесор читає команду з адреси 5001 і далі послідовно виконує команди основної програми.

Рис. 43.  Спрощений алгоритм обробки переривання

 

Переривання у разі аварійної ситуації обробляється так само, тільки адреса вектора переривання (номер рядка в таблиці векторів) жорстко прив'язана до даного типу аварійної ситуації.