Сполуки Аргентуму

Для одержання більшості сполук Аргентуму використовують нітрат аргентуму AgNO₃, який добувають розчиненням срібла в нітратній кислоті:

3Ag + 4HN0_3(p) = 3AgNO₃+ NO + 2H₂O.

При дії лугів на AgNO₃ випадає бурий осад оксиду аргентуму Ag₂0:

2AgN0₃ + 2NaOH = Ag₂O + 2NaNO₃ + H₂O

Утворення оксиду аргентуму Ag₂O, а не гідроксиду AgOH обу­мовлено тим, що гідроксид аргентуму нестійкий і існує лише в роз­веденому розчині. При спробі його виділення він розкладається на Ag₂O та Н₂О. Оксид аргентуму Ag₂O також можна одержати при додаванні аміаку до розчину AgNO₃:

2AgN0₃ + 2NH₃ · H₂0 = Ag₂O + 2NH₄NO₃ + H₂O.

Суспензія Ag₂O у воді має лужну реакцію середовища:

Ag₂O_(TB) + Н₂O = 2AgOH.

AgOH є основою середньої сили, тому солі Ag⁺ не гідролізуються.

Аргентум також утворює комплексні солі:

Ag₂O + NH₄OH = [Ag(NH₃)₂]OH + H₂O

Добре розчинними солями Аргентуму є флуорид AgF, нітрат AgNO₃, хлорат AgClO₃ та перхлорат AgClO₄. Менш розчинними — сульфат Ag₂SO₄, ацетат AgCH₃COO та нітрит AgNO₂. Інші солі Аргентуму ма­лорозчинні у воді. До них належать фосфат Ag₃PO₄, хромат Ag₂CrO₄ тa галогеніди Аргентуму: хлорид AgCl, бромід AgBr та йодид Agl.

Галогеніди Аргентуму утворюються за обмінною реакцією:

A g⁺ + Hal^- = AgHal .

У ряді галогенідів аргентуму зі зменшенням їх різниці електронегативності зменшується ступінь іонності зв'язку, збільшується поляризованість галогенід-іонів, що приводить до поступового змен­шення розчинності та поглиблення забарвлення відповідних сполук:

Властивості	AgF	AgCl	AgBr	Agl
добуток розчинності	добре розчинний	1,78 ·10-10	5,3 ·10-13	8,3 · 10-17
забарвлення	безбарвний	білий	жовтуватий	Жовто-салатовий

Іони Аргентуму утворюють з хлоридною кислотою та розчин­ними хлоридами білий сирнистий осад AgCl:

Ag⁺ + СІ^- = AgCl.

Осад легко розчиняється в розчинах аміаку внаслідок утворен­ня міцної комплексної сполуки хлориду тетраамінаргентуму(І):

AgCl + 2NH₃ = [Ag(NH₃)]Cl.

Бромід аргентуму(І) AgBr чутлива до світла речовина, тому ]] використовують для виготовлення фотоплівок і фотопаперу. Для закріплення зображення дією розчину тіосульфату натрію з плівки вилучають невикористаний бромід аргентуму:

AgBr + 2Na₂S₂O₃ = Na₃[Ag(S₂O₃)] + NaBr.

Добре розчинний дитіосульфатоаргентат(I) натрію вилучають промиванням фотоматеріалів водою.

Сполуки аргентуму легко відновлюються. При додаванні до ам­іачного розчину оксиду аргентуму(І) будь-якого відновника — фор­мальдегіду або глюкози — виділяється металічне срібло (реакція «срібного дзеркала» — якісна реакція на альдегіди):

2[Ag(NH₃)₂]OH + RCOH = 2Ag + RCOONH₄ + 3NH₃ + H₂O

Сполуки Ауруму

Основними вихідними речовинами для одержання інших сполук Ауруму є АиС1₃ та H[AuCl]. Хлорид ауруму(ІІІ) одержують на гріванням порошку Аи з надлишком С1₂:

2 Аu + ЗС1₂ = 2АиС1₃.

Тетрахлороаурат(Ш) гідрогену Н[АиС1₄] утворюється внаслідок розчинення золота в «царській водці» або взаємодією АиС1₃ з хло­ридною кислотою:

АиС1₃+ НС1 = Н[АиС1₄].

При дії лугів на розчини АиС1₃ та Н[АиС1₄] утворюється бурий осад гідроксиду ауруму(III):

АиС1₃ + ЗКОН = Au(OH)₃ + 3KC1,

Н[АuС1₄] + 4NaOH = Au(OH)₃ + 4NaCl + Н₂О.

Au(OH)₃ — амфотерний гідроксид, розчинний у кислотах і лугах з утворенням відповідних аніонних комплексів:

Au(OH)₃ + NaOH - Na[Au(OH)₄],

Au(OH)₃ + 4HNO₃ = H[Au(NO₃)] + 3H₂O.

При обережному нагріванні Au(OH)₃ до 140—150 °С утворюєть­ся оксид Au₂O₃:

2Au(OH)₃ = Au₂O₃ + 3H₂O.

Якщо нагрівати оксид Аи₂О₃, то він в свою чергу розкладається:

2Аи₂O₃ = 4Au + ЗО₂.

Оксид ауруму(III), як і відповідний йому гідроксид, має амфо­терні властивості:

Au₂0₃ + 2NaOH + 3H₂O = 2Na[Au(OH)₄].

Аu₂0₃ + 8НС1_(к) = 2H[AuCl₄] + 3H₂O.

Для Ауруму малохарактерні сполуки зі ступенем окиснення +1. При нагріванні АиС1₃ до 185 °С утворюється хлорид ауруму(І) AuCl:

АиС1₃ = AuCl + Cl₂

Сполуки ауруму(І) - нестійкі. Процес комплексоутворення при­зводить до їх стабілізації:

AuCl + 2KCN = K[Au(CN)₂] + КС1.

Сполуки ауруму(III) — окисники. При взаємодії Аи³⁺ та I^- у водному розчині утворюється AuI:

АиС1₃ + ЗКІ = АиІ + І₂ + ЗКС1.

Реакції якісного виявлення елементів підгрупи Купруму

Виявлення іонів Купруму

При додаванні аміаку до розчинів солей купруму(ІІ) спочатку утворюється блакитний осад основної солі, який розчиняється в над­лишку аміаку з утворенням катіонів тетраамінкупруму (II) [Cu(NH₃)₄]²⁺, забарвлених в інтенсивно синій колір:

2Cu²⁺ + SO₄^2- + 2NH₃•H₂O = (CuOH)₂SO₄ + 2NH₄⁺

(CuOH)₂S0₄ + 8NH₃ • H₂О = 2[Cu(NH₃)₄]²⁺ + SO₄^2- + 2OH^- + 8H₂O.

Виявлення іонів Аргентуму

Іони аргентуму утворюють з хлоридною кислотою та розчин­ними хлоридами білий сирнистий осад AgCI, який легко розчиняється в розчинах аміаку, карбонату амонію, тіосульфату натрію, ціаніду на­трію (калію):

Ag⁺ + СІ^- = AgCl,

AgCl + 2NH₃ = [Ag(NH₃)₂]Cl.

Загальна характеристика елементів ІІ В групи.

До ІІВ групи періодичної системи належать Цинк Zn, Кадмій Cd та Меркурій Hg. Усі елементи підгрупи Цинку є електронними аналогами та останніми d-елементами відповідних періодів. Елек­тронна конфігурація їх валентних електронів (n-1)d¹⁰ns². Така елек­тронна конфігурація свідчить про те, що на зовнішньому енер­гетичному рівні Цинк, Кадмій та Меркурій мають по 2s-електрони як і елементи IIА групи. Однак елементи ІІВ групи мало схожі на лужноземельні метали. Це зумовлено наявністю у них на перед­останньому рівні десяти d-електронів, які відсутні у елементів ІІА групи.