Аналіз системи оподаткування в Україні
Податкова політика, яка формується у державі відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.
При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система — це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.
Отже, податкова система — сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.
Основною складовою податкової системи є система оподаткування — сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету.
Вітчизняна система оподаткування має досить складну структуру, яка включає різні види загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Різноманітність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності платників податків, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.
В умовах глобалізації, внаслідок загострення глобальних проблем сьогодення, роль сучасної держави, мета якої полягає у забезпеченні соціального компромісу і добробуту за допомогою активізації зусиль у царині закладення правових основ життєдіяльності суспільства, стабілізації його економічного життя та соціально-орієнтованого перерозподілу ресурсів, перманентно зростає.
Податкам належить роль головного метода системи управління та універсального економічної, соціальної, зовнішньоекономічних сфер, що дає підстави розглядати податкову функцію в якості самостійної функції сучасної держави.
Українське суспільство довгий час “потопає” в проблемах адміністрування ПДВ, приховування доходів, фіктивному нарахуванні податку на прибуток, мінливості акцизів на товари споживання, недоліках і перевагах спрощеної системи оподаткування. Не втрачаютть актуальності також питання встановлення більш справедливих ставок оподаткування, кількості існуючих податків, скорочення бази оподаткування тощо.
Серед вітчизняних вчених, які приділяли увагу розробці теоретичних та практичних основ покращення сучасного стану податкової системи, варто згадати З.С. Варналія, Н.А. Вахновську, О. Т. Замасло, А.В. Черепа, В.В. Барабанову та інших.
Упродовж останнього десятиліття в податкове законодавство щорічно вносились зміни, чим вирішувались окремі проблеми, але при цьому залишалися базові принципи оподаткування і основи податкової системи залишалися незмінними.
Внесення доповнень, уточнень та інших поправок до податкового законодавства було викликано багатьма об'єктивними причинами, головними з яких є недосконалість і заплутаність існуючої у країні системи оподаткування. Але несистемність таких змін призвела до того, що українське податкове законодавство можна охарактеризувати як занадто складне, суперечливе і заплутане, що призводить до його неефективності, нестабільності і непередбаченості.
Зважаючи на це можна виділити такі недоліки системи оподаткування в Україні [5, c. 34]:
1. нестабільність податкової системи — часті зміни у законодавчих актах, що негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності;
2. фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків;
3. система надто громіздка, розрахунки окремих податків ускладнено.
У рейтингу податкових систем Paying Taxes 2011, підготовленому Світовим банком спільно із PriceWaterhouseCoopers, Україна посіла 181 місце з 183 досліджуваних країн. За даними дослідження, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачує 135 податків і платежів, що є найгіршим показником в світі (183 місце). Для порівняння в Росії кількість платежів становить — 11, Польщі — 29, Білорусі — 82, Грузії — 18, США — 11, Франції — 7, Китаї — 7 ( табл. 1). Більшість податків і внесків (108) в Україні пов'язана із оподаткуванням праці [1 c.5].
В основному з системи оподаткування були вилучені чи змінені ті податки, які фактично не функціонували:
скасовано податок на нерухоме майно, збір за проведення гастрольних заходів та податок на промисел;
переведено в режим неподаткових платежів судовий збір та державне мито; заміщено два податки одним — збір за спеціальне використання природних ресурсів в частині платежів за надра і збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за кошти державного бюджету, які мають майже тотожну базу оподаткування, були об'єднані в плату за користування надрами.
Дохідна частина державного бюджету складається з прямих та непрямих податків та зборів, обов’язкових платежів до цільових фондів, яка в обов’язковому порядку потребує контролю за повнотою надходжень до державного бюджету
Таблиця 1. Структура доходів державного бюджету України.
Частка податкових надходжень в до державного бюджету 2011 році порівняно із 2010 роком збільшилась на 17,5 %, збільшилась частка податку на прибуток, ПДВ та акцизного податку. До державного бюджету за січень-червень 2011 року надійшло 119,8 млрд. грн., що на 38,2 млрд. грн., або 46,9% більше за період 2010 року.
Як бачимо частка податкових платежів в 2011 році суттєво зросла у порівнянні із попереднім, такі тенденції свідчать про посилення фіскального значення в доходах бюджету, тому за таких умов виникає першочергова необхідність стратегічного планування податкових платежів.
Враховуючи, те що саме податкові платежі займають основну питому вагу державного бюджету України, необхідно створити систему довгострокового планування та прогнозування бюджетних та податкових показників. Стратегічне податкове планування дозволяє реально оцінити податковий потенціал країни спираючись на плани соціального та економічного розвитку.
Стратегічне податкове планування повинне забезпечувати умови для ефективного та дієвого виконання повноважень органів виконавчої влади у даній сфері, органів місцевого самоврядування, з метою розрахунку та прогнозу основних макроекономічних, можливостей реалізації цільових програм розвитку окремих регіонів країни., так як до сьогодні методи податкового планування та прогнозування не знайшли відповідного місця у будь якому законодавчому акті, включаючи податковий кодекс України, який би мав це передбачити.
З метою виконання завдань, що постали перед органами податкової служби останнім часом, актуальним є вирішення питання щодо вдосконалення організаційної структури органів ДПС України. Для цього опрацьована програма модернізації державної податкової служби, пріоритетними напрямами функціонування якої є вдосконалення операційної діяльності з адміністрування податків і зборів, організаційно-управлінської діяльності, управління фінансовими та матеріальними ресурсами, інформаційних технологій, методології оподаткування та податкової системи.
Першочерговими кроками модернізації передбачається розроблення і впровадження більш досконалої функціональної організації для всіх трьох рівнів податкової служби, упровадження системи управління, яка б відповідала новій функціональній організації, та вдосконалення діяльності за рахунок розвитку програмних продуктів, нового комп’ютерного обладнання та законодавчої бази.
Отже, оцінивши ефективність вітчизняної податкової системи, можна зробити висновок, що Податковий кодекс не вирішив усі питання вдосконалення системи оподаткування в Україні, однак його започаткування є великим кроком у майбутнє. Реалізація податкової реформи повинна відбуватись системно, відкрито, цілеспрямовано, виважено та поступово у часі.