6. Функції конфлікту.

За своєю природою конфлікт може бути носієм як конструктивних, так і деструктивних тенденцій, що зумовлює його позитивні та негативні функції. До позитивних відносять:

• сигналізування про осередки соціальної напруги — конфлікт дає змогу не тільки з’ясувати невирішені проблеми, а й сприяє відкритому вираженню позицій та інтересів;

• інноваційна — сприяє розвиткові суспільства завдяки трансформації сталих форм, руйнуванню нежиттєздатних структур;

• консолідуюча (інтегративна) — полягає в об’єднанні людей, що захищають власні інтереси, у виникненні інтересу до співпраці;

• активізація соціальних зв’язків — конфлікт інтенсифікує, динамізує взаємодію людей, що позитивно позначається на темпах розвитку суспільства;

• комунікативна — їй передує усвідомлення учасниками конфлікту власних та чужих інтересів; реалізується вона через пошук компромісу, взаємопристосування учасників конфліктної ситуації;

• зняття психологічної напруги — часто саме конфлікт є найефективнішим засобом нейтралізації психологічної напруги між його учасниками, стимулом до пошуку компромісів.

Попри те, будь-який конфлікт таїть у собі загрозу стабільності соціальної системи, нормальному функціонуванню суспільства, нерідко призводить і до деградації його учасників. Все це дає підстави для висновків і про негативні функції конфлікту як соціального явища, найсуттєвішими з яких є:

• дестабілізуюча — проявляється в порушенні соціального клімату, єдності, стабільності суспільства, окремих його сфер, спільнот, колективів;

• дезінтегруюча — спричиняє послаблення соціальних зв’язків у суспільстві, роз’єднаність, віддаленість його сфер, а також ускладнення пошуку компромісів;

• аксіологічна — втілюється у загостреному сприйнятті, оцінці цінностей, щодо яких спалахнула конфліктна ситуація, намаганні змінити систему пріоритетів тощо.

Будь-який конфлікт таїть загрозу певним цінностям, інтересам суспільства, соціальних спільнот, груп, індивідів, що породжує намагання відстояти, захистити їх різними, інколи й некоректними методами, а це спричиняє новий виток конфліктної ситуації.

Тому при їх розв’язанні необхідно враховувати не лише особливості конфлікту, характеристики та інтереси конфліктуючих сторін, а передусім причини, що його спровокували.

7. Способи вирішення соціальних конфліктів.

Стиль поведінки в конфлікті збігається за значенням зі способом її розв`язання.

По-перше, основне завдання у врегулюванні будь-якого конфлікту полягає в тому, щоб по можливості надати йому функціонально-позитивний характер, звести до мінімуму неминучий збиток від негативних наслідків протистояння чи гострого протиборства. Консенсус. При консенсусі зовсім не обов`язково, щоб загальна згода була одностайність - повним збігом позицій всіх учасників процесу врегулювання конфлікту. Досить того, щоб було відсутнє заперечення будь-кого з опонентів, бо консенсус несумісний з негативною позицією хоча б однієї із сторін, що беруть участь в конфлікті.

По-друге, можливий двоякий результат конкретного конфлікту - його повне або часткове вирішення. У першому випадку досягається вичерпне усунення причин, що викликали конфліктну ситуацію, а при другому варіанті відбувається поверхневе ослаблення розбіжностей, які з часом можуть знову виявити себе.

По-третє, широко поширеним способом вирішення конфліктів є нині компроміс.

Класичний приклад компромісу - відносини продавця і покупця на ринку-результат купівлі-продажу (головним чином угоду про ціну) і є бажаний плід компромісу, взаємних поступок, що влаштовують обидві сторони.

Разом з тим постійне звернення до компромісів показує, що немає універсальних, єдино придатних засобів, що будь-який спосіб як сукупність прийомів і правил має обмеження в залежності від ситуації, учасників конфлікту і розв`язуваних ними задач. Компроміс тим і зручний, що не протистоїть іншим способам врегулювання конфліктів, не виключає їх використання нарівні або у поєднанні з собою.

По-четверте, конфліктує сторона може за певних умов скористатися не одним, а двома-трьома або взагалі всіма способами вирішення конфлікту. Ця обставина також служить підтвердженням того факту, що жоден з п`яти стилів поведінки в конфліктах, способів їх дозволу не можна виділяти, визнати як найкращий і відповідно як найгірший.