1.4. Види і форми соціальних змін

У соціологічній літературі існують різні підходи до класифікації соціальної зміни. У залежності від розмірів, масштабів їх прояву в суспільстві соціальні зміни поділяють на великомасштабні (значні зміни соціальної структури, включаючи наслідки й прояви таких структур, які закріплені у нормах, цінностях, культурних символах) та дрібномасштабні (зміни у характеристиках соціальної структури, які не мають якихось безпосередніх і значних наслідків для всезагальної структури як такої). Прикладом дрібномасштабних змін є "життєві цикли", а короткочасних великомасштабних змін — революція, довготривалих – соціальна еволюція. Залежно від джерела виникнення виділяють екзогенні та ендогенні зміни.

Виокремлюють також заплановану та не заплановану зміну. Т. Парсонс пропонує розрізняти зміни всередині системи та зміни самої системи. Е. Тірікьян віддає перевагу змінам нарівні цілого суспільства. Він їх називає соціетальними, тобто такими, що відбуваються в організаційній структурі цілісного суспільства й ведуть до його тотальної трансформації. Р. Дарендорф пропонує структурну соціальну зміну (процеси, що ведуть до заміни персоналу в "позиціях панування") й тлумачить її з точки зору класового конфлікту. На його думку, суб'єктами соціальної зміни виступають "соціальні класи" — "організовані або неорганізовані колективи індивідів, котрих розділяють явні та приховані інтереси, що належать до структури авторитету". Для визначення масштабів зміни Р. Дарендорф вводить дві величини "радикальність структурних змін" і "раптовість структурних змін". Вчений виокремлює три способи структурних змін. Перший передбачає повалення пануючого класу (наприклад, революція). Другий — часткова заміна особового складу пануючої еліти (коаліція). Третій — взагалі не передбачає будь-якої заміни у керівних прошарках. Суть такої зміни полягає в урахуванні правлячою меншістю у своїй законодавчій і політичній діяльності інтересів і цілей опозиції. За такого підходу відмінності сторін, що протиборствують, залишаються, проте суспільство зберігає стабільність. Третій спосіб структурних змін можна розглядати якнайповільніший тип еволюції [7, с. 25].

Якщо підсумувати існуючі у літературі типи соціальних змін, то в цілому можна навести наступну їх класифікацію. За масштабами: малі, маргінальні, всеохоплюючі, революційні зміни. Зміни можуть охоплювати всю соціальну систему, а можуть надавати пріоритет якомусь одному аспектові елемента. Можуть бути короткострокові, середньострокові та довгострокові. Можуть вести соціальну систему до прогресу, розвитку або занепаду. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організацій та інститутів, малих і великих соціальних груп, на місцевому, соціетальному та глобальному рівнях. За характером перебігу виокремлюють наступні різновиди соціальних змін; функціональні, реформи, революції, модернізації, трансформації та кризи.

Функціональні зміни у соціальних системах мають адаптивний характер. Такі зміни здійснюються для підтримки системи у робочому стані. До їх завдання не входять радикальні реформи, що передбачають якісні структурні зміни. їх завдання у пристосуванні до мінливих умов навколишнього середовища та внутрішніх потреб соціальної системи.

Реформи у соціальних системах передбачають поступові зміни певних соціальних інститутів, сфер життєдіяльності або системи в цілому. Вони зазвичай ініціюються "згори" та проводяться з допомогою законодавчих актів, направлені на удосконалення існуючої системи без її якісних змін. Наприклад, реформи Петра І змінили систему державного правління, однак основи царської влади залишились незмінними. Реформи можуть набувати також і революційного характеру. Наприклад, відміна кріпосного права у Росії в середині XIX ст. та селянська реформа, не дивлячись на її компромісний характер, мала революційні наслідки: призвела до падіння Російської імперії. Загалом реформами зазвичай називають ті еволюційні зміни, що не призводять до масового насильства, швидкої зміни політичних еліт, швидким та радикальним змінам у соціальній структурі та ціннісних орієнтаціях.

Соціальні революції являють собою швидкі фундаментальні соціально-економічні та політичні зміни, що здійснюються, як правило, насильницьким способом. Революція — це переворот ініційований "знизу". Вона замінює правлячу еліту, що довела свою неспроможність управляти суспільством, створює нову політичну та соціальну структуру, нові політичні, економічні та соціальні відносини. В результаті революції відбуваються базові перетворення у соціально-класовій структурі суспільства, у цінностях та поведінці людей. У період революцій масова активність досягає свого піку, а соціальні зміни небачених темпів та глибини. Зокрема, К. Маркс називав революції "локомотивом історії". Революційними також називаються швидкі та радикальні зміни, що мають місце в окремих сферах, підсистемах суспільства. Наприклад, у політичній сфері, коли на зміну політичній еліті до влади приходить політична опозиція тощо. Багато дослідників вважають, що революція є катастрофою для країни та її народу, оскільки може викликати громадянську війну та супроводжується фізичним знищенням людей.

Соціальна модернізація — різноманітні прогресивні соціальні зміни, у результаті яких соціальна система, підсистема, покращує своє функціонування. Наприклад, процес перетворення традиційного суспільства в індустріальне.

Соціальна трансформація - перетворення в суспільстві у результаті певних цілеспрямованих або хаотичних соціальних змін.

Соціальна криза — перехідний стан соціальної системи, що передбачає радикальні зміни для вирішення різних проблем.

Отже, сьогодні соціальну зміну дедалі більше розуміють як інноваційний процес, що веде до зміни звичного способу життя, стереотипів, традицій, внесення динаміки у соціальний порядок. Водночас вчені зазначають, що прагнення будь-якого соціального організму до зміни так само природне, як і його прагнення до збереження вже набутого стану. Так, Т. Парсонс у теорії рівноваги протиставляє зміні поняття "пристрасні інтереси", під яким розуміє першочерговість і переважання над іншими інтересами прагнення системи до збереження власної рівноваги. Вчений виділяє при цьому три типи змін: 1) зміни, необхідні для підтримки стабільності в суспільстві; 2) інші зміни, сумісні з першими; 3) обмежені, тимчасові, оборотні процеси навколо рівноважної позиції соціальної системи.

В цілому сьогодні, вивчаючи проблеми соціальної зміни, вчені найчастіше зосереджують увагу на такому колі питань: джерела, спрямованість, причини соціальної зміни, можливі варіанти реакції на неї.

Розглянемо тепер більш докладно, які саме елементи соціальних і соцієтальних систем схильні до змін. За цією ознакою можна виділити чотири основних види соціальних змін.

1. Зміни, що стосуються структур різних соціальних утворень, або структурні соціальні зміни. Такі, наприклад, зміни в структурі сім'ї (полігамних, моногамна, багатодітна, малодітна і т. д.), в структурі будь-якої іншої спільності - малої групи, професійної, територіальної, класу, нації, суспільства в цілому, зміни в структурах влади, в структурах управління і т. д. До цього виду змін відносяться також структурні зміни соціальних інститутів (держави, системи освіти, науки, релігії); соціальних організацій і т. д. Такі зміни передбачають зміни в рамках існуючих структур, а також і утворення нових соціальних структур.

2. Зміни в соціальних процесах. З певною часткою умовності їх можна назвати процессіальнимі соціальні ми змінами. Так, ми постійно спостерігаємо зміни, що відбуваються у сфері соціальних взаємодій та взаємовідносин між різними спільнотами, спільнотами та інститутами, громадськими структурами і особистістю і т. д. Це відносини солідарності, напруженості, конфлікту, відносини рівноправності й підлеглості і т. д., які постійно перебувають в процесі змін.

3. Зміни, що стосуються функцій різних соціальних систем, інститутів, організацій. Їх можна назвати функціо національними соціальними змінами. Так, відповідно до нової Конституції Росії відбулися суттєві зміни у функціях виконавчої та законодавчої влади країни. Федеральні збори як парламент країни значною мірою відрізняється і за структурою, і за функціями від колишнього парламенту - Верховної Ради. Цей вид змін також включає зміни вже існуючих функцій, так само як і "виникнення нових функцій будь-яких соціальних суб'єктів.

4. Зміни в духовній сфері - сфері мотивацій індивідуальної та колективної діяльності, або мотиваційні соціальні зміни. Дуже важливо для соціолога зафіксувати зміни в тих цінностях, цілях, нормах, ідеалах, якими керуються люди у своїй поведінці, роботі, громадської та іншої діяльності. Наприклад, при переході криночной економіці істотно змінюється мотиваційна сфера величезних мас населення. На перший план виступають мотиви особистого грошового заробітку, доходу, що впливає на їх поведінку, мислення, свідомість. Цей вид змін нерідко в науковій літературі кваліфікується як різновид культурних змін, і тим самим підкреслюється його специфіка, відмінність від інших видів соціальних змін. Деякі соціологи, наприклад П. Сорокін (див. його «Соціальну і культурну динаміку»), Т. Парсонс та інші, проводять поділ між соціальними і культурними сіетемамі і відповідно соціальними і культурними змінами. У культурології культурні зміни розглядаються як особливий клас змін. Разом з тим можливий і такий підхід, при якому деякі культурні зміни досліджуються в якості особливого виду соціальних змін. Такий підхід дає можливість більше підкреслити взаємопов'язаність і взаємозалежність тих і інших змін.