
- •Закономірності в атомних спектрах.
- •Досліди по розсіянню -часток, ядерна модель атома.
- •4. Планетарна модель атома
- •5.Теорія атома водню по Бору
- •8. Еліптичні орбіти в атомі водню і їх квантування
- •9. Просторове квантування
- •10. Магнетон Бора
- •11.Принцип відповідності. Переваги і недоліки теорії Бора.
- •2.1.Атомний за лишок, поляризуємість багатоелектронних атомів
- •Спін електрона
- •3.3. Векторна модель атома
- •3.4.Ефект Зеемана.
- •3.5. Поняття про аномальний ефект Зеємана
- •3.6. Періодична система елементів Менделєєва і принцип Паулі.
- •3.7. Спектри рентгеновських променів.
- •3.8. Ефект Комптона (амер. 1892 – 1962)
- •Тема 4. Фізичні основи квантової теорії.
- •4.1. Хвильова природа частинок.
- •Рівняння Шредінга (1887 – 1961, (австр. Фізик)
- •Фізика атомного ядра і елементарних частинок
- •2. Характеристики атомного ядра.
- •Маса і енергія зв’язку ядра.
- •Ядерні сили, механізм сильної взаємодії.
- •6. Закон радіоактивного перетворення.
- •7. Рівняння Дірка, механізм виникнення позітрона.
- •8. Поділ ядер.
- •9. Типи фундаментальних взаємодій та класи елементарних часток.
- •10. Нейтрино і його спостереження.
- •11. Поняття кварків.
9. Просторове квантування
Р
ух
електрона в просторі і його положення
характеризується трьома координатами,
і є рухом з трьома степенями вільності.
В сферичній системі координат (
,
,
)
відповідно до умов Зоммерфельда ми
отримаємо три рівняння, які описуватимуть
рух з трьома степенями вільності:
(2.54)
Тут - радіальне квантове число
- екваторіальне квантове число
- широтне квантове число
Тут кут
між віссю Z
і електроном (в точці М), який рухається
по еліптичній орбіті АВ, яка складає
кут
з площиною (XOY).
Якщо на систему не діють зовнішні сили, то орбіта руху електрона буде нерухомою і плоскою. Визначимо величини інтегралів руху, які входять в рівняння (2.54). Вираз для кінетичної енергії має вигляд (для сферичної системи координат):
(2.55)
А повна енергія буде як сума кінетичної і потенціальної:
(2.56)
Або через функцію Гамельтона:
Тоді для величин імпульсів маємо:
(2.57)
Враховуючи, що без дії зовнішніх сил, повна енергія системи визначається головним квантовим числом, то отримаємо:
n=nr+nθ+nψ=nr+nφ (2.58)
nθ+nψ=nφ
В вираз повної енергії системи координата не входить, отже:
або
Тоді на основі третьої умови квантування в (2.54) маємо:
(2.59)
Величина
являє собою проекцію повного моменту
кількості руху електрона
на вісь Z.
Позначимо
,
тоді
;
Враховуючи, що
та nθ+nψ=nφ,
то значення квантового
числа
може
бути в межах:
(2.60)
приймає (2 nφ+1)
[
=0;
1;
2…
]
значень
- магнітне квантове число, так як воно визначає проекцію магнітного і механічного моментів на напрямок зовнішнього магнітного поля. Отримаємо ще більш значне виродження системи по ,(раніше було тільки по =К, азимутальному).
Накладання магнітного поля знімає виродження по . Орбіти руху електрона з різним значенням будуть мати в такому випадку різні енергії. Визначимо орієнтації механічного моменту в магнітному полі:
10. Магнетон Бора
Електрон, що рухається по
орбіті, еквівалентний контуру зі струмом.
Сила цього струму і
рівна заряду електрона е,
помноженому на число його обертів в 1
секунду
(2.61)
А площа, осягнена струмом і, рівна площі еліпса S.
Для моменту кількості руху
,
який визначений добутком маси електрона
на подвоєну секторну швидкість
,
повинна виконуватись умова:
(2.62)
Звідси
, К
– азимут кв. числа.
Але за другим законом Кеплера
секторна швидкість
=const
=
,
Тоді:
(2.63)
Магнітний момент контуру
зі струмом дорівнює:
Підставляючи отримані значення i та S маємо:
(2.64) (2.65)
Це магнетон Бора.
Магнітні моменти атомів, обумовлені орбітальним рухом електрона, повинні бути кратні елементарному магнітному моменту.
Для перевірки висновків теорії просторового квантування і експериментального визначення величини магнетона Бора був проведений дослід Штерна і Герлаха (1922р.).
Ідея досліду. Якщо в неоднорідному магнітному полі напрямленому по осі х, розміщений магнітний диполь довжиною l , вісь якого утворює кут з напрямком поля, то сила (виштовхувальна), яка діє на диполь буде рівна:
(2.56)
Де
-
величина «магнітної маси», яка зосереджена
на кожному з полюсів диполя, але
,
і тоді заміняючи
l
через магнітний момент диполя
маємо:
(2.67)
Цей вираз буде справедливий і тоді, коли магнітний момент створюється не тільки «магнітними масами», а і струмом, який протікає по контуру, чи рухом електрона по орбіті атома.
Отже, якщо пропускати через таке неоднорідне поле атоми речовини, то вони повинні відхилятися від напрямку свого початкового руху, і це відхилення буде проходити по різним закономірностям з точки зору класичних і квантових уявлень.