Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет

Геолого-географічний факультет

Кафедра фізичної географії та картографії

ДОПОВІДЬ

з курсу: Регіональна економічна і соціальна географія

на тему: Економіко-географічна характеристика Кенії

Виконала

студентка 4 курсу

групи ГГ-41 Рибнікова О.В.

Перевірив Носирєв О.О.

Харків 2012

Кенія

Загальні відомості:

Прапор Кенії складається з трьох горизонтальних смуг чорного, червоного і зеленого кольорів, розділених між собою двома білими горизонтальними смугами. У центральній частині прапора знаходиться зображення червоно-біло-чорного щита африканського народу масаї, а за ним - зображення двох перехрещених білих копій.

Кольори мають таке значення:

Чорний колір символізує африканське населення країни.

Червоний уособлює кров, пролиту під час боротьби за незалежність Кенії.

Зелений символізує сільське господарство і природні багатства країни.

Білий колір символізує мир.

Площа 582600 км²

Чисельність населення — 39 млн (перепис за липень 2009). Річний приріст — 2,7 %;

Віруючі – християни, мусульмани, і ті, що дотримуються місцевих традиційних вірувань. Адміністративно-територіальний поділ – 7 провінцій і столичний округ. Столиця – Найробі. лава держави і уряду – президент. Законодавчий орган – однопалатні Національні збори. Грошова одиниця – кенійський шилінг.

Географічне положення країни:

Межує з Ефіопією на півночі, Сомалі на сході, Танзанією на південному заході, Угандою на заході і Південним Суданом на північному-заході. З південно-сходу омивається Індійським океаном. Майже посередині країни проходить екватор.

Кенія - аграрна країна, але її економіка відрізняється від економіки багатьох інших країн Африки. У Кенії вирощуються не одна, а кілька експортних культур, вона має сучасну індустрію туризму і розвинуту обробну промисловість. У колоніальний період обробна промисловість, торгівля і товарне сільське господарство знаходилися в руках європейців і азіатів. Уряд незалежної Кенії сприяв посиленню ролі африканців у всіх цих сферах.

Майже всі держави, що оточують Кенію, є бідними та політично нестабільними, особливо Сомалі. Звідси на територію Кенії проникають збройні формування, які поширюють кризові явища й на сусідні держави.

Природно-ресурсний потенціал країни:

Природні умови та ресурси. Рівнинний рельєф Кенії поступово підвищується від узбережжя Індійського океану у західному напрямку. Там здіймаються діючі та згаслі вулкани. Серед них найвища вершина країни — гора Кенія (5199 м).

Клімат на всій території субекваторіальний. Температура повітря на рівнинній частині впродовж року становить від +25 °С до +27 °С. Мірою того, як рівнини переходять у гори, температура в середньому знижується на 0,6 °С на кожні 100 м підйому. Кількість опадів коливається від 250 мм на рік на південному сході до 2000 мм у горах.

Великих повноводних річок у Кенії немає. Однак є велике солоне рифтове озеро Рудольфа (Туркана). На заході країна омивається водами великого прісного озера Вікторія.

Рослинний та тваринний світ Кенії багатий та різноманітний. Уряд цієї країни намагається зберегти його в численних заповідниках і національних парках з метою розвитку туризму. На узбережжі океану ростуть дуже цінні види дерев, зокрема тик і сандал, безліч різних пальм, мангрові зарості. У зоні саван і рідколісся серед високої слонової трави, яка досягає висоти до 5 м, розкидані величні баобаби та акації. Тут безліч видів копитних, слонів, носорогів, багато хижаків, особливо левів, гепардів, леопардів, гієн, гієнових собак тощо. У місцевостях, де випадає більше опадів, ростуть густі ліси з камфорного дерева, бамбука тощо.

Мінеральні ресурси традиційні для африканських країн, переважають рудні корисні копалини: залізна руда, свинець, мідь, тантал, золото, срібло. За запасами унікального європію Кенія посідає перше місце у світі. Ця країна має першість у світі й за запасами надзвичайно кислотостійкої речовини кіаніту, яка теж належить до стратегічної сировини. Значні поклади дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, сировини для хімічної промисловості та будівельних матеріалів.

Населення.

Населення країни (по оцінці на 1998 рік) становить близько 28337100 чоловік, середня щільність населення близько 49 чоловік на км2. Етнічні групи: кикуйю- 21%, луо- 15%, лухья- 14%, келеньин- 11%, камба- 11%, ще близько 25 африканських племен, азіати, араби, європейці. Мова: суахілі (державний), англійський, кикуйю, лухья, луо, міру й інших.

Середня тривалість життя (на 1998 рік): 54 роки – чоловіка, 57 років – жінки. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік)- 31,7. Рівень смертності (на 1000 чоловік) – 14,2.

Середня густота населення приблизно 55 осіб на 1 км2. По території воно розміщене не дуже рівномірно. Найбільш заселені прибережні та підвищені центральні райони із кліматом сприятливим для життя. Доволі висока народжуваність — до 32%о на фоні порівняно низької смертності — 11%о дає природний приріст у 21%о. Майже 70% населення живе в селах. Вони доволі мальовничі, особливо поселення масаїв. Окрім столиці більше міст-мільйонерів немає. Як і в багатьох африканських країнах, які знаходяться на південь від Сахари, в Кенії строкатий етнічний і релігійний склад населення. Більше восьми народів мають частку від 5 до 20%. Найбільше прихильників протестантизму (45%) і католицизму (35%). По 10% мусульман і прихильників традиційних африканських вірувань.

Характеристика господарства країни

ВВП у 1995 р. у Кенії становив 9,1 млрд. дол., або приблизно 340 дол. у перерахуванні на душу населення. На частку сільського господарства (включаючи лісове господарство і рибальство) припадало 29% ВВП, на частку промисловості - 17%, решта - на частку у сфері послуг,

включаючи туризм.

З 1963 р. до кінця 1970-х років ВВП Кенії швидко збільшувався. У 1970-1979 середньорічний темп його зростання становив 6,4%, але у 1980-1990 він знизився до 4,1%, а на початку 1990-х років, у зв'язку з девальвацією місцевого шилінга щодо основних конвертованих валют, - до 1,4%. Темпи зростання виробництва почали відставати від природного приросту населення, і рівень життя кенійців значно знизився, оскільки країна багато імпортувала (1996 - 4%).

Енергетика

У 1989 в енергобалансі Кенії приблизно 80% припадало на частку деревини. На сьогодні 14% необхідної країні кількості електроенергії поставляють гідроелектростанції на р.Тана. Інші електростанції працюють на нафтопродуктах; крім того, у районі Олкарія функціонує геотермальна станція. Незначна кількість енергії надходить з гідроелектростанції Оуен-Фолс в Уганді. У результаті широкого використання деревини як джерела енергії за період з 1975 по 1990 рік площа лісів скоротилася на 11%. Ліси вирубують, щоб використовувати землі під ріллю, а деревина йде на паливо і використовується у будівництві житла.

Сільське господарство

Кенія - переважно аграрна країна, приблизно 80% працездатного населення зайняті в сільському господарстві. Основні ареали землеробства зосереджені на нагір'ях в центральній і західній частині країни, а також на прибережних рівнинах на південному сході. Площа зрошуваних земель у країні досить обмежена, і обсяг сільськогосподарського виробництва виробництва сильно залежить від погодних умов. Значна частина території Кенії або взагалі непридатна для ведення сільського господарства, або там можливе тільки кочове скотарство. Більше половини сільськогосподарської продукції йде на внутрішнє споживання. Приблизно однаковий обсяг товарної продукції виробляється на 3,2 тис. великих ферм і в 1,2 млн. дрібних селянських господарств (середньою площею приблизно 1,5 га). Після проголошення незалежності багато великих господарств, що раніше

належали європейцям, були розділені на невеликі земельні ділянки і

розподілені серед африканців.

Для внутрішнього споживання вирощуються зернові, маніок, батат, картопля, просо, сорго, банани. Основні товарні культури - чай, кава, цукрова тростина, пшениця, кукурудза, сизаль, піретрум (для виробництва інсектицидів) і бавовна. Вирощені чай, кава і піретрум майже повністю йдуть на експорт, доходи від їх реалізації нестабільні, оскільки залежать від цін на світовому ринку, що зазнають сильних коливань. Наприклад, у період 1977-1991 років світові ціни на каву впали на 78% і на чай - на 20%. За той же період врожаї багатьох сільськогосподарських культур знизилися. Причинами були посуха 1984-1985, погана організація виробництва і нестача капіталовкладень. Збір кави, пшениці, проса і бобових зменшився на 20-50%, а зернових, коренеплодів і маніоку трохи збільшився. Майже вдвічі підвищилися врожайність і збір чаю та бананів.

Гірничодобувна промисловість

Гірничодобувна промисловість відіграє незначну роль в економіці країни. Ведеться видобуток соди (у районі оз. Магаді), флюориту, кухонної солі, золота і рубінів.

Обробна промисловість.

З ініціативи численної і заможної європейської громади в Кенії наприкінці 1940-1950-х років почався розвиток обробної промисловості - раніше, ніж у Танзанії й Уганді. У результаті на початку 1980-х років Кенія була найбільш промислово розвинутою країною в Східній Африці. Найбільше розвинуті харчова, текстильна, поліграфічна, швейна, автоскладальна, нафтопереробна, хімічна промисловість, машинобудування, виробництво спиртних напоїв, запасних частин для автомобілів, цементу, паперу і металовиробів. Головні промислові центри - Найробі і Момбаса. Великі промислові підприємства розміщені в різних районах країни, наприклад, паперова фабрика у Вебуе і нафтопереробний завод у Момбасі, що працює на імпортній нафті.