26. Охарактеризуйте методики аналізу прибутку банку від кредитних операцій, вкажіть шляхи збільшення доходів банку та зниження витрат від кредитної діяльності.

Фінансовим результатом діяльності банку є прибуток, який в основному залежить від співвідношення його доходів і витрат, тому що, прибуток комерційного банку - перевищення доходів над витратами.

Розрізняють:

прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) - різниця між сумами доходів та витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;

прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) - сума прибутку до оподаткування мінус сума обов'язкових та інших платежів до бюджету. У світовій практиці вважається, якщо сума чистого доходу до оподаткування складає не менш 2,0% від суми капіталу, то банк працює ефективно.

В свою чергу чистий прибуток банку поділяється на:

- капіталізований, тобто спрямований на збільшення власних банківських фондів;

- прибуток, що розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів.

У відповідності до класифікації доходів і витрат прибуток банку складається із:прибутку від операційної діяльності, прибутку від комісійних операцій, іншого банківського прибутку від операційної діяльності, інших прибутків від неопераційної діяльності.

Розмір прибутку комерційного банку залежить від зміни таких чинників:

1. Рівень процентних ставок.

2. Рівень процентів за платні ресурси.

3. Обсяг послуг банку.

4. Рівень Інфляції.

5. Рівень дохідності активів.

Головною метою аналізу прибутку банку є виявлення невикористаних резервів його збільшення. У процесі аналізу прибутку банку необхідно:

• дати характеристику змін у сумі прибутку;

• визначити причини змін, що відбулися в сумі прибутку;

• розрахувати кількісний вплив чинників на розмір прибутку;

• дати характеристику заходів банку зі збільшення прибутку.

Аналіз прибутку банку починається із загальної оцінки змін прибутку банку.

Аналіз прибутку необхідно продовжити розгляданням причин і глибини явищ що відбуваються. При оцінці щорічного приросту прибутку необхідно враховувати те, що він не повинен бути нижчим від темпів інфляції, інакше реальні доходи банку будуть скорочуватися і відбудеться знецінення банківського капіталу. У зв'язку з чим при аналізі прибутку банку його величину необхідно коректувати з урахуванням темпів інфляції.

Після аналізу структури прибутку банку на подальшому етапі необхідно буде проаналізувати кожну складову прибутку. І понад усе - це прибуток від наданих кредитів, тобто процентних прибутків. Основні напрямки дослідження прибутку дозволяють розкрити причини змін доходів і витрат, що є актуальними для виявлення резервів росту банк. Прибутку. Даний аналіз здійснюється в абсолютних величинах. Але існує метод оцінки прибутку банку за допомогою відносних показників. Цей метод наз. Коефіцієнтним і пов’язаний із поняттям рентабельності (рівня прибутковості).

27. Охарактеризуйте та проаналізуйте види банківських ризиків, розкрийте методи їх зниження.

Під банківським ризиком прийнято розуміти можливу загрозу втрати банком частини ресурсів, недоодержання доходів або створення додаткових видатків у результаті здійснення фінансових операцій.

До ризиків вищого порядку відносяться:

Кредитний ризик – це ризик непогашення основного боргу позичальником і несплати процентів по банківських позиках.

Ризик ліквідності –виникнення проблеми нестачі ліквідних активів для забезпечення виконання власних зобов’язань банку.

Інвестиційний ризик – ризик фін. втрат, пов’язаних із вкладанням коштів у ц/п.

Валютний ризик – ймовірність, що зміна курсів ін. валют призведе до збитків.

Ризик концентрації вкладень означає невизначеність, пов’язану з надмірною концентрацією вкладень банку і можливими несприятливими змінами, пов’язаними з цією концентрацією. Виникає внаслідок порушення банком диверсифікації активів.

Ризик концентрації залучених коштів означає невизначеність, пов’язану з вірогідністю одночасного вилучення вкладниками своїх коштів при нераціональній структурі строкових депозитів і вкладів до запитання. Виникає при порушенні диверсифікації портфеля депозитів.

До інших видів ризиків відносяться:

Ризик країни є різновидом кредитного ризику, пов’язаного з ризиком країни-контрагента. Він обумовлений економічною і соціальною ситуацією краіни-позичальника і виникає при кредитуванні нерезидентів.

З ризиком країни тісно пов’язаний трансфертний ризик.

Трансфертний ризик виникає у випадках, коли зобов’язання боржника деноміновані не в національній валюті, а в іноземній.

Політичний ризик – різновид ризику країни,політичний ризик обумовлений політичними процесами, а саме зміною уряду, проведенням виборів, нестабільністю влади, відсутністю злагоди в суспільстві.

Ринковий ризик – ризик втрат по балансових і за балансових позиціях, пов’язаних із коливанням ринкових цін і котировок цінних паперів.

Операційний ризик – це ризик фінансових втрат, пов’язаних з управлінськими помилками, шахрайством у банку, неефективним наданням банківських послуг.

Правовий ризик пов’язаний із тим, що внаслідок недостатніх або недосконалих, некваліфікованих правових консультацій або невірного ведення документації вартість активів може виявитися нижчою, а обсяг зобов’язань вищим, ніж планувалося.

Ризик репутації – це ймовірність втрати репутації банку з причин операційних прорахунків.

Цінові ризики мінімізують за допомогою методів хеджування, що базуються на проведенні операцій з похідними фінансовими інструментами на строковихфінансових ринках.

В процесі мінімізації кредитного ризику банк може вдатися до таких методів: аналіз кредитоспроможності позичальника чи емітента цп, диверсифікація, установлення лімітів, вимоги забезпечення кредиту тощо.

функціональні ризики банку можуть бути знижені завдяки посиленню систем контролю та внутрішнього аудиту, застосуванню спеціального програмного забезпечення, що виявляє помилки та локалізує збої в комп мережах, удоскон техн засобів звязку та передаваня інф.

якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня досягається обмеженням обсягів операцій, у звязку з якими виникає ризик, і скорочення часу, протягом якого банк наражається на відповідний ризик