25. Охарактеризуйте методику формування банківського резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями та порядок його використання.

Банки, здійснюючи кредитні операції, ризикують. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників вони формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій. Одним з таких резервів є резервний фонд банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами акціонерів банку. Розмір відрахувань має бути не меншим 5% від прибутку банку і не більшим 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом і процентами за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, СГД, надані гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості. Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику

Розрізняють резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість. Нестандартна включає в себе кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити. Резерв під стандартну кредитну заборгованість ураховується банком під час розрахунку розміру капіталу та відповідних ек нормативів, установлених НБУ.

Визначаючи розмір резерву, банк здійснюють класифікацію виданих кредитів і депозитів та оцінюють кредитні ризики з урахуванням таких чинників: фін. стану позичальника; стану обслуговування позичальником кредитної заборгов; рівня забезпечення кредитної операції.

Згідно з оцінкою фін стану позичальника та перспектив його розвитку підприємства класифікують за такими категоріями:клас «А» - фін діяльність дуже успішна і дає змогу погашати основну суму кредиту та проценти за нею у встановлені строки; клас «Б» - фін діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого час; клас «В» - фін діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення; клас «Г» - фін діяльність погана, і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;клас «Д» - фін діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за нею не можуть бути сплачені.

Стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:«добрим», якщо заборгованість за звичайним або пролонгованим до 90 днів кредитом і проценти за ним сплачуються в установлені строки або з затримкою до 7 календарних днів; «слабким», якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та проценти за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але проценти сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів; «незадовільним», якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

На підставі класифікації позик банк створює резерв для кожної групи кредитів. Визначений чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією зважується на встановлений коефіцієнт резервування: для стандартних кредитів – 2%, під контролем- 5%, субстандартних – 20%, сумнівних – 50%, безнадійних – 100%.

Резерв під кредитні ризики розраховується і формується головним банком і його філіями. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк. Якщо сума сформованого резерву виявиться меншою від суми необхідного резерву, розрахованого на звітну дату, то банк повинен здійснити дорезервування. У разі зменшення дебіторської заборгованості і зменшення, у зв’язку з цим, необхідної розрахункової суми резерву банки коригують резерв на суму зменшення.