9.Охарактеризуйте проблемні кредити та причини їх виникнення. Розкрийте методи роботи з проблемними кредитами і заходи впливу на них.

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведено один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, котрі викликають сумнів щодо повернення позички.

Проблемні кредити можна визначати як такі, з приводу яких виникла ситуація невиконання комерційним банком зазначених вище умов, а саме: 1. Забезпечення – через втрату можливості відшкодування суми боргу за рахунок заставного майна; 2. Недотримання цільового характеру використання кредитних коштів, що спричиняє до втрати контролю з боку банку за використанням кредиту і як наслідок – виникнення непевності щодо повернення позикових коштів; 3. Загроза неповерн кредиту та нарахов відсотків на нього.

Цей кредит визначається за такими критеріями: - наявність простроченої заборгованості за кредит (або його частини); - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; - загроза банкрутства або ліквідації підприємства-боржника.

Основні причини виникнення проблемних кредитів такі: 1. Пільгове кредитування інсайдерів – здатне призвести до серйозних проблем завдяки послабленню уваги питанням забезпечення кредиту. Це кредитування пов'язаних осіб банку на пільгових умовах або у особливо великих розмірах; 2. Агресивна кредитна політика банку та намагання одержати якомога більший дохід від кредитних операцій; 3. Недотримання основних принципів (умов) кредитування; 4. Недостатня інформація про позичальника; 5. Недоліки при погашенні позик 6. Недооцінка управління кредитними ресурсами. 7. Недостатній контроль та супроводження кредитів; 8. Не професіоналізм працівників кредитного та інших підрозділів банку, що беруть участь у видачі та супроводженні кредиту; 9. Невиважений підхід до ризиків 10. Видача кредитів у занадто великих обсягах;

Для недопущення ситуації, коли конкретний кредит стає проблемним, банк повинен наглядати за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальником та гарантом повернення кредиту протягом всього періоду користування кредитом. Для цього щоквартально (за необхідності щомісячно) на основі звітних даних позичальника його кредитоспроможність аналізується. Одночасно перевіряється, зазвичай на місцях, наявність забезпечення та цільового використання кредитованих цінностей. При цьому використовуються всі види бухгалтерської звітності та іншої інформації, що надходить як від позичальника, так і з інших джерел. Слід пам'ятати, що дані звітності позичальника можуть не відповідати дійсному його фінансовому стану, переважно банк не має засобів для перевірки достовірності отриманої звітності.

У разі невиконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитною угодою щодо своєчасного повернення кредиту, його цільового використання, а також стосовно надання звітності і необхідної інформації, банк має право: підвищити процентні ставки та застосувати штрафні санкції; попередити про припинення подальшого кредитування, якщо у погоджені строки не будуть виконані пропозиції банку; припинити подальшу видачу кредиту, передбачену кредитною угодою; розірвати кредитну угоду і достроково стягнути кредит; звернутися з позовною заявою.

При виявленні пробл кредиту потрібно розробити і провести в життя комплекс заходів:

1. Вимагати від позичальника надання необхідної поточної фінансової інформації, інформації оперативного обліку, інших матеріалів; провести їхній детальний аналіз і порівняння з матеріалами кредитної справи. Особливу увагу при цьому слід звернути на такі симптоми, як різке зростання дебіторської заборгованості, зменшення частки короткострокових активів, непропорційне зростання короткострокової заборгованості, зниження коефіцієнта ліквідності, збільшення частки основного капіталу в сумі активів, зниження обсягу продаж, виникнення збитків від операційної діяльності;

2. Організувати офіційну зустріч з клієнтом і спільно розробити план заходів щодо відновлення стабільності під-ва і усунення диспропорцій (продаж активів, зменшення накладних витрат, зміна маркетингової стратегії, призначення нових осіб на керівні посади).

10.Визначте та проаналізуйте інструменти забезпечення повернення банківських кредитів.Застава — це спосіб забезпечення будь-якого зобов'язання. Предметом застави є високоліквідні то­варно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери тощо.

Предметом застави можуть бути майно і майнові права. У разі надання кредиту під заставу майна банк повинен враховувати,що: позичальник має бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним, яке визначено статутом або дорученням; по­зичальник повинен подати офіційну інформацію, яка б потвер­джувала, що дане майно не було вже заставлене раніше за невиконаними зобов'язаннями; предмет застави має бути правильно оформлений як власність; пред­мет застави має мати визначену ціну, потверджену докумен­тально. Для банку головною вимогою до вибо­ру предмета застави є рівень його ліквідності. Майно, що пе­ребуває у спільній власності, може бути передано у заставу тільки за згодою усіх співвласників. Предмет застави в не­обхідних випадках має бути застрахований. Необхідною передумовою використання застави майна як форми забезпечення кредиту є перевищення величини вартості застави над вартістю наданого кредиту. Чим більша ця різниця, тим, в принципі, й вище забезпеченість позики.

Кредитор повинен мати реальну можливість погасити з вартості заставленого майна після його реалізації основну суму боргу, відсотки, всі витрати, пов'язані із здійсненням кредитної операції - відшкодувати так званий втрачений при­буток. Важливе значення має проведення правильної ринкової оцінки вартості предмета застави.

Вартість застави має включати суму кредиту і відсотків за ним. Банк має право контролювати збереження заставленого майна. При оформлені договору на заставу товарів, матері­алів чи продукції слід враховувати, що вони є предметом застави лише до моменту їх реалізації чи переробки, після чого договір втрачає силу і заставодавець повинен замінити предмет застави.

У цьому разі воно передається у володіння заставодержателю або за взаємною угодою залишається у заставодавця під зам­ком та печаткою заставодержателя. Це окремо оговорюєть­ся в договорі застави. На зберігання заставодержателю пе­редаються також і цінні папери, якщо вони є предметом за­стави.

Ліквідні цінні папери, які вільно обертаються і котиру­ються на фондовому ринку, завжди вважалися надійною за­ставою банківського кредиту.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом. Застава ру­хомого майна реєструється на підставі заяви заставодержа­теля або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомо­го майна.

Застава рухомого майна, при якій майно, що складає пред­мет застави, передається заставодавцем у володіння заставо­держателю, називається закладом. В банківській практиці як предмет закладу найчасті­ше використовується золото та інші дорогоцінні метали, до­рогоцінні камені, предмети мистецтва, автомобілі.

Гарантія як форма забезпечення повернення кредиту — це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника, коли він фінансово не здатний зробити це самостійно. Якщо гарантія надається юридичною особою, то вона оформлюєть­ся у вигляді гарантійного листа. Банк надає кредит, забезпе­чений гарантією, лише після того, як отримає гарантійний лист з відміткою банку організації-гаранта про його зобов'язання списати з поточного рахунка гаранта відповідну суму боргу та відсотки за позикою.

Поручительство третьої особи оформляється як договір поруки між банком-кредитором та поручителем. Договір поруки має містити відповідальність поручителя за виконан­ня на повну суму зобов'язань позичальника. Поручитель і боржник (позичальник) несуть при цьому солідарну фінан­сову відповідальність. Урегулювання всіх спорів за догово­ром поруки здійснюється в арбітражному порядку.

Банки — одні з найбільш надійних уста­нов ринку гарантійних послуг. Однією з форм забезпечення кредитів є їх страхування. У разі страхування кредиту та відсотків за ним банк має ретельно перевірити фінансовий стан страхової компанії, з якою позичальник укладатиме страховий договір. В одній кредитній операції можуть застосовуватися кілька різних форм забезпечення повернення позики.

11.Охарактеризуйте принципи проведення кредитної політики банками України та зміст меморандуму про кредитну політику. Визначте етапи процесу кредитування. Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами, має дотримання останніми принципів банківського кредитування. Центральне місце в системі принципів БК посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають ек сутність БК.Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Пр-п строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному Договорі строк. Пр-п платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові з відповідною оплатою за його користування. Пр-п цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Друга складова методичного забезпечення процесу реалізації кредитної політики є кредитні інструкції. Кредитна інструкція – це опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури. Розробка кредитної політики повинна включати розробку Меморандуму (керівництва) з кредитної політики.Він покликаний забезпечити реалізацію стратегічних цілей банк дія-ті у сфері кредитування. Підготовкою його займається Кредитний комітет. Це конфіденційний док, оскільки містить стратегію та методи банківської кредитної політики, і навіть у межах банку доводиться до відома тільки тих працівників, що безпосередньо беруть участь у процесі банківського кредитування. У цілому в ньому повинні бути відображені всі етапи кред процесу – від збирання інформації і вивчення кредитної історії позичальника до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами. Меморандум – основа для контролю і спостереження організації кредитного процесу, є інструктивним матеріалом для працівників підрозділу, встановлює вимоги за виконанням кредитних інструкцій, вимоги, на підставі яких здійснюється перевірка позичальника співробітникам відділів, а також визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику. Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як "кредит­ний процес", дозволяє комплексно проаналізувати всі скла­дові та етапи механізму банківського кред-ня. Кред процес — це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кред процесу відбувається послідовна зміна стадій механіз­му банківського кредиту. У теорії та практиці кредитування виокремлюють, як пра­вило, сім основних стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати: 1 розгляд заявки позичальника на отримання кредиту; 2 аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта; 3 розробка умов позики; підготовка та укладання кредитного договору; 4 визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики; 5 процедура надання позики; 6 процедура погаш позики; 7 контроль за кредитною операцією. Перша стадія кред процесу включає аналіз і попе­редній відбір заявок на отримання кредиту. Для цього про­водиться науково обґрунтована експертиза доцільності надан­ня позики. Гол завдання кред працівників банку на цій стадії — зібрати найповнішу інформа­цію про потенціального поз-ка. На другій стадії кред процесу банк визначає креди­тоспроможність і фін становище клієнта. Кредитні працівники повинні оцінити: якою мірою потенційний поз-к здатний повністю і в строк розрахуватися за свої­ми борговими зоб-ми. Чим точніше банк зуміє ви­значити кредитоспроможність клієнта, тим ширше можли­вості банку для зниження кредитного ризику. На третій стадії кредитного процесу банк приймає кінце­ве рішення про можливість, умови і форми надання позики. Оцінка майбутньої кред операції здійснюється на під­ставі проведення техніко-економічного обґрунтування пози­ки. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кре­дитного договору, який стає для банку засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу. Четверта стадія кредитного процесу пов'язана із визна­ченням умов забезпечення повернення кредиту. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір об'єкта (предмета) застави. Для цього має бути забезпечене правильне оформлення заставних юр док-ів, чітке визначення прав і зобов банку і позичальника згідно з нормами чинного заставного права. Засобом забезпе­чення повернення банк позики може бути й гарантія. На п'ятій стадії кред процесу банк на основі кре­дитного договору здійснює процедуру надання позики. Конкретний спосіб надання кредиту, а також вид позичкового рахунку визначається особливостями цієї кредитної операції. Процедура надання позики має бути зручною, оперативною і взаємовигідною для банку та позичальника. Шоста стадія кредитного процесу — повернення позики з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення позики обумовлюється у тексті кредитно­го договору. В умовах фін кризи і збільшення взаєм­ної дебіторсько-кред заборгованості госп суб'єктів банк повинен приділяти постійну увагу повному і своєчасному виконанню кред договорів щодо погашен­ня наданих позик. Усі випадки непогашення позик мають детально аналізуватися кредитними працівниками, щоб у майбутньому не допускати подібного. Сьома стадія є специфічною в тому плані, що банківський контроль та управління кредитним процесом здійснюється на кожній його стадії. Систематичний моніторинг стану кре­дитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі банківського менеджменту. Головне завдання, яке вирішується на заключній стадії, — розробка нагальних прак­тичних пропозицій і рекомендацій щодо вдоск кред пол банку.