Лабораторне заняття 17 Епоха Великих географічних відкриттів

Мета: показати вплив Великих географічних відкриттів на розвиток географії й науки в цілому.

Необхідні матеріали: географічні атласи, настінна фізико-географічна карта світу, кольорові олівці, фломастери, лінійка, довідкова література.

Епохою Великих географічних відкриттів прийнято називати чітко обмежений історичний період із певними хронологічними рамками, де виділяється два періоди:

• Середина чи кінець XV - середина XVI століть – період іспанських і португальських відкриттів у Африці, Америці і Азії (плавання Колумба, Васко да Гами і Магеллана);

• Середина XVI – XVII століть – період, основний зміст якого склали досягнення російських землепрохідців у Азії (Іван Москвітін, Єрмак, Семен Дєжнев, Єрофій Хабаров), англійські і французькі відкриття у Північній Америці, голландські відкриття в Австралії і Океанії.

Існують інші точки зору на хронологічні рамки: або середина XV – середина XVI століть, або середина XV – XVIII століть.

Для проведення ряду експедицій існував ряд передумов:

• постійна потреба золота, східних тканин, спецій спонукала шукати шлях до “Індії” ( Х. Колумб: “ Золото – це досконалість. Золото створює скарби, і той, хто володіє ними, може здійснювати все, що забажає, і здатний навіть вводити людські душі до Раю.”);

• значне мито на товари, що провозились через Азію (Османську імперію), примушувало шукати нові шляхи до Європи;

• Значну роль відіграла ідея кулеподібності Землі, із чим була пов’язана думка можливості знаходження західного морського шляху до Індії.

При відкриттях було використано “багаж” набутих людських знань, виражених у:

• приладах (компас, астролябія);

• різноманітних матеріалах (астрономічні таблиці, географічні карти, поява друкованих книг, глобусів);

• використання пороху та гармат, для завоювання нових територій;

• створення корабля (“каравели”), здатного перетнути океан.

До початку періоду відкриттів відома європейцям територія не перевищувала 1/4 поверхні Землі. За сторіччя межі ойкумени збільшились втричі! І першими в цій географічній експансії були португальці та іспанці – головним чином завдяки зручному розташуванню Піренейського півострова.

Результати відкриття морського шляху в Індію навколо Африки були дуже великі. З цього моменту і до створення в 1869 р. Суецького каналу майже вся торгівля Європи з країнами Південної та Східної Азії йшла не через Середземне море, як раніше, а навколо Африки. А Португалія стає в XVI ст. однією з найсильніших морських держав Європи.

До середини XVI ст. Португалія вже досягла на Сході всього, чого бажала, і не була зацікавлена в нових відкриттях. Відкривши на початку XVI ст. береги Австралії, португальці нанесли її узбережжя на свої секретні карти, але ці землі не зацікавили їх.

Так само експедиція де Кіроса і Торреса була практично останньою у Іспанії. Всі сили держави йшли на збереження вже захоплених земель. Натомість Англія та Голландія почали набирати силу як морські держави, а Росія почала сухопутну та морську експансію на схід.

Треба пам’ятати, що відкриття всіх цих відважних людей ми називаємо географічними тому, що вони допомогли географії отримати об’єкт дослідження – нашу планету. Колумб, Магеллан, Дрейк – великі мореплавці, але не географи. Незважаючи на це, їх відкриття дали могутній поштовх розвитку географічної науки.

Висновки.

• Визначені контури всіх заселених материків (крім північних і північно-західних берегів Америки і східного узбережжя Австралії).

• Вони дали матеріал для розвитку інших галузей науки – історії, етнографії, ботаніки, зоології (поява картоплі, томатів, кукурудзи, тютюну).

• Поява нових соціально-економічних процесів, зародження Світового ринку, “грабування” колоній.

• Зміна поглядів на ряд положень античної географії.