Унікальність людського буття полягає в тому, що задоволення життєвих потреб недостатньо не лише для щастя, але навіть для психічного здоров’я.

Це відбувається саме тому, що людські потреби

далеко виходять за межі тваринних потреб.

Рушійною силою всіх дій та прагнень людини є прагнення відновити єдність з природою на все більш високому рівні і тим розв’язати суперечності між біо- та соціо- у своїй природі.

Фромм створив класифікацію специфічно людських потреб:

• Потреба у причетності – необхідність подолати самотність, відокремленість від інших людей

• Потреба у подоланні обмеженості власного існування – прагнення вийти зі становища випадкової, залежної істоти і стати творцем власного життя.

• Потреба в укоріненості та братерстві – розрив архаїчних кровноспоріднених зв’язків примушує шукати заміну в інших варіантах близьких взаємин між людьми.

• Потреба в самоототожненні – невизначеність становища людини у світі примушує шукати спільноту, з якою можливо себе ідентифікувати.

Суспільство має репресивний характер – воно маніпулює свідомістю людини і витісняє у сферу несвідомого потяги, небажані для суспільства (хоч для людини вони можуть бути й позитивними).

Де-репресія (тобто звільнення людини від надмірного тиску суспільних механізмів) є психоаналітична терапія, яка допомагає людині досягти балансу своїх особистісних нахилів та соціальних норм.

Питання для самоконтролю

1. Який зміст вкладає філософія у поняття «сутність людини»?

2. Який зміст вкладає філософія у поняття «субстанційний та функціональний підходи до сутності людини»?

3. Який зміст вкладає філософія у поняття «самовідчуження людини»?

4. Чим відрізняються між собою соціально-субстанційний та натуралістично-субстанційний напрями у вченні про людину?

5. Що вважається субстанцією людського буття в марксизмі?

6. Яким чином філософія марксизму намагалася подолати відчуження людини? Якими були наслідки?

7. Аргументуйте тезу екзистенціалізму: людина – це істота, що приносить себе в жертву своєму призначенню.

8. У чому, на думку представників екзистенціалізму, полягає призначення людини?

9. У чому суть субстанційно-натуралістичної концепції людини?

10. Чому, за вченням біхевіоризм,у наука про людину повинна бути продовженням науки про природу?

11. Поясніть зміст поняття «генокультурна коеволюція» у соціобіології.

12. Розкрийте структуру психічного життя людини за Фрейдом та охарактеризуйте співвідношення між її елементами.

13. Охарактеризуйте принципи релігійно-філософського підходу до сутності людини.

14. У чому полягає відмінність функціонального підходу до людини від субстанційного?

15. За Е.Фроммом, у чому полягає унікальність людського буття?

16. Яку класифікацію специфічно людських потреб створив Фромм?

Тема 7. Новітня соціальна філософія (4 год.) План

1. Соціальна філософія в раціоналістичній традиції.

а) Позитивістський підхід до осмислення суспільства(О.Конт, Г.Спенсер, К.Поппер),

б) Неокантіанський варіант соціальної філософії (М.Вебер) .

в) Концепція матеріалістичного розуміння історії (К.Маркс).

г) Структурний функціоналізм про розуміння соціального життя (Е.Дюркгейм).

2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.

а) Соціальна концепція Ф.Ніцше.

б) Теорія циклічного розвитку культур (О.Шпенглер),

в) Екзистенціальна філософія про смисл та призначення історії.

г) "Філософська соціологія" Х.Ортеги і Гасата .

д) "Історичний традиціоналізм" Д.Донцова.

Питання 1/а

Засновник позитивізму Огюст Кант вважав , що дотеперішні концепції суспільства нездатні дати наукове пояснення його природи , бо спираються на умоглядні причини, тоді як потрібно ґрунтуватися на спостереженні та експерименті: "наука не повинна вести пошуки кінцевих причин явищ, а констатувати наявний у світі порядок". Соціальну філософію О. Конт називає соціальною фізикою (с. 414-415). За О.Контом, "великий основний закон" трьох стадій розвитку пізнання (с. 415) підносить соціальну філософію до рівня позитивного знання.

“Великий основний закон”:

кожна галузь пізнання проходить послідовно три різні стани:

• теологічний, або фантастичний;

• метафізичний, або абстрактний;

• науковий, або позитивний.

Людський розум, досягнувши позитивного стану, відкидає гонитву за абсолютним знанням і прагне до пізнання дійсних законів, явищ”.

Згідно з Контом, настав час, коли соціальна філософія досягає позитивної стадії і стає соціологією. Вона зможе віднайти закони, які лежать в основі функціонування і розвитку суспільства. Це дасть змогу розробити принципи політичної діяльності для раціональної організації суспільства як цілісної системи.

Основний принцип соціальної організації –

принцип консенсусу: