15. Правові та організаційні основи фінансової системи.

Організаційна структура фінансової системи — це сукупність фінансових органів та інституцій, яка характеризує систему управління фінансами.

Разом з тим рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а спрямовується певними управлінсь­кими структурами, юридичними і фізичними особами. Це суб’єк­тивна сторона побудови фінансової системи, яка, маючи певні закономірності, відображає умови конкретної країни.В основі формування органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади й управління.До організаційного складу фінансової системи України входять:а) органи управління: Міністерство фінансів;ДПА;Державна контрольно-ревізійна служба;Державне казначейство;Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;Рахункова палата;Аудиторська палата;Пенсійний фонд;Фонд соціального страхування;Українська державна інноваційна компанія;б) фінансові інституції: Національний банк;комерційні банки;страхові компанії;небанківські кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди тощо);міжбанківська валютна біржа;фондові біржі;інституційні інвестори.

Міністерство економіки - є центральним органом державного управління, підвідомчим Каб. Мін.Укр. Міністерство здійснює розробку загальної стратегії розв'язання найважливіших проблем соціального і економічного розвитку. У межах своєї компетенції Міністерство організує виконання законодавчих актів, рішень Уряду України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням. Визначає напрями структурної перебудови народного господарства, готує пропозиції з питань державної інвестиційної політики; проводить економічну політику щодо соціального захисту населення, збалансованості його грошових доходів та витрат; здійснює аналіз і прогнозування соц.-ек процесів.

Фонд держ. майна - є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Він розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання; створює комісії по приватизації; вживає заходів до залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації; сприяє процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників; бере участь у розробці і укладенні міждержавних угод з питань власності та використання державного майна; бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю; виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є

загальнодержавною власністю.

Антимонопольний комітет - є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Здійснює держ. контролю за дотриманням законодавства про захист ек.конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; внесення пропозицій щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму;