15.4. Сервери і робочі станції

Найпростішими локальними мережами є так звані однорангові мережі. Комп'ютери, які підключені до однорангової мережі, наділяють однаковими функціями. Всі комп'ютери мережі рівноправно беруть участь у передачі і прийомі даних. Такі мережі звичайно створюються для забезпечення зв'язку між персональними комп'ютерами з метою сумісного використовування дисків і периферійного устаткування (принтерів, сканера і т.п.).

Проте однорангова мережа не може бути застосованою у разі великого числа комп'ютерів. У крупних мережах звичайно виділяються один або декілька потужних комп'ютерів, призначених для обслуговування мережі. Такі комп'ютери називаються мережними серверами (від англійського слова serve – обслуговувати, забезпечувати). Вони відрізняються більш високою продуктивністю, великими обсягами пам’яті оперативного запам’ятовуючого пристрою і жорстких дисків. Клавіатура і монітор для сервера не обов'язкові.

Решта комп'ютерів мережі (окрім серверів) називаються робочими станціями. Робочі станції можуть не мати жорстких дисків і взагалі дисководів. Первинне завантаження таких робочих станцій проводиться по локальній мережі. Проте в більшості випадків як робочі станції використовуються повноцінні комп'ютери, які можуть працювати як в мережі, так і в автономному режимі (відключеними від мережі). В мережах з сервером робочі станції виступають як клієнти мережі, тому про такі мережі говорять, що це мережі типу клієнт-сервер.

Мережний сервер (рис. 15.4) – це потужний комп'ютер мережі, який обслуговує інші комп'ютери – робочі станції. Основними задачами серверів є зберігання даних і обробка запитів.

15.5. Програмне забезпечення і протоколи

Щоб комп'ютерна мережа могла функціонувати, потрібно мати відповідне програмне забезпечення. На кожному комп'ютері, що входить в мережу, має бути встановлена операційна система. Існує багато операційних систем, що підтримують роботу мереж, серед яких найбільш відомі Novel NetWare і Windows NT. Перша з цих систем створена фірмою Novel, а друга – фірмою Microsoft. Фактично всі сучасні операційні системи (Novell, UNIX, Windows NT/95/98/2003) забезпечують роботу в локальних мережах.

На комп'ютерах, ресурси яких повинні бути доступними всім користувачам мережі, мають бути встановлені програмні модулі – сервери. Такі модулі звичайно входять до складу операційної системи. Основна задача серверів полягає в обслуговуванні запитів на доступ до ресурсів свого комп'ютера. На комп'ютерах, користувачі яких хочуть діставати доступ до ресурсів інших комп'ютерів, треба також встановити програмні модулі – клієнти. Ці модулі виробляють запити і передають їх на потрібний комп'ютер. У системі клієнт-сервер використовуються мережні адаптери, роль яких полягає в тому, що вони передають повідомлення із запитами і відповідями від одного комп'ютера до іншого.

Для обміну повідомленнями комп’ютери використовують спеціалізовану «мову», а саме «протокол».

Протокол – це сукупність стандартів для обміну інформацією між об'єктами мережі. Згідно з протоколом визначаються схема передачі даних і порядок взаємодії комп'ютерів.

Мережні модулі операційних систем забезпечують, як правило, підтримку популярних мережних протоколів NetBIOS, RPC, IPX/SPX, TCP/IP і інших.