12.3. Пристрої обробки відеоданих
Основні функціональні компоненти пристроїв оброблення даних наведені на рис. 12.4.
Відеодані, вводяться з відеопристроїв: телевізора, відеокамери, відеомагнітофона чи відеоплеєра або безпосередньо з телеантени і можуть бути оброблені на комп'ютері. Крім того, відеодані можуть бути утворені безпосередньо в комп'ютері за допомогою спеціальних програм. Пристрої обробки відеоданих виконують такі основні функції:
прийом аналогових або цифрових відеоданих від зовнішніх пристроїв;
підготовка прийнятих даних до відображення на моніторі у супроводі звукового сигналу;
відеозахоплення окремих кадрів або фрагментів відеоданих, які прийняті;
збереження відеозахоплених даних у зовнішній пам'яті в одному з графічних форматів.
Найпоширеніші пристрої обробки відеоданих – це телевізійні тюнери, які призначені для прийому і підготовки виведення телевізійних даних на екран комп'ютера.
Рис. 12.4. Основні функціональні компоненти пристроїв оброблення даних
Тюнери бувають внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні підключаються до роз'єднань PCI, зовнішні – через USB порти. До окремої групи тюнерів належать зовнішні тюнери, що дозволяють використовувати екран монітора як телевізор (без комп'ютера). Часто в тюнер вбудований FM-тюнер, що дозволяє приймати радіопередачі в УКХ-діапазоні. Окремо або до складу тюнера входить відеозахоплення кадрів і відеозахоплення відеозображення, що дозволяє зняти аналоговий сигнал з інших відеопристроїв (камера, відеомагнітофон) і оцифрувати його.
Тюнер містить:
блок настроювання каналів, який забезпечуює вибір каналів;
відеодекодер з аналоговим відеовходом і аудіовходом, який забезпечує перетворення відеосигналу з основних телевізійних стандартів: NTST, PAL, SECAM, HTDV у цифрову форму (Україна підтримує стандарти PAL, SECAM). Окрім цього, декодер також виділяє супроводжуючий звуковий сигнал і переводить його в цифрову форму або пересилає на вхід відеокарти;
відеоконтролер з цифровим входом і виходом на відеокарту перетворює, при необхідності, цифровий формат в аналоговий формат RGB, масштабує зображення і підстроює частоту кадрів телевізійної картинки під частоту регенерації екрана;
програмно реалізований блок кодування даних забезпечує можливість стиснення оцифрованих даних і збереження їх на зовнішньому носії, що дозволяє надалі перегляд і редагування окремих кадрів;
блок декодування даних виконує зворотне перетворення даних в один з цифрових телевізійних форматів: DV, DVCam;
відеокодер перетворює сигнали в один з аналогових форматів: S-Video, RGB.
Розділ 13. Аудіосистема ком’пютера
Звук є аналоговим сигналом. Всередині комп'ютера звук подається у цифровому вигляді. Перетворення звуку з аналогового сигналу в дискретний і навпаки виконується основним компонентом звукової системи – звуковою картою (рис 13.1). Для введення аналогового звуку використовується мікрофон, а для виведення – акустична система. Ці три елементи становлять базу звукової системи комп'ютера. Крім того, при роботі зі звуком використовують магнітофони, CD, DVD-плеєри, музичну клавіатуру, синтезатори та інші пристрої введення-виведення.
Спочатку звукові карти розроблялися лише для озвучування комп'ютерних ігор, в даний час – це озвучування презентацій, звукові листи, звук і музика в студії та вдома.
Існує безліч типів звукових карт: універсальні, карти-синтезатори, оцифровники звуку, багатоканальні аудіоінтерфейси, MIDI-інтерфейси, самплери та ін. Універсальна мультимедійна плата найбільш поширена серед музикантів-любителів і деяких професіоналів. "Прабатьками" такої плати були Sound Blaster і Ad Lib, тому їх нерідко називають "саунд бластерами" (насправді, це справедливо настільки, наскільки будь-який копіювальний апарат справедливо називати "ксероксом").