1. Сальдовий – розподіл створеної вартості, здійснюється за окремими елементами.

2. Податковий.

Штраф – ступіть матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод чи інших правил, накладаються у твердій грошовій сумі.

Пеня – накладають при невчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховують за кожен день прострочення встановлюються у відсотках від суми простроченого платежу.

Структура фінансового регулювання

1. Система норм і нормативів ( вони характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів )

2. Ліміти – певні обмеження на використання коштів державного бюджету, підприємств, населення.

3. Фінансові резерви – тимчасово вилучені з обороту фінансові ресурси які мобілізуються в спец.фондах для їх використання в майбутньому при настанні непередбачених ситуацій

8. Фінансове планування і прогнозування

Фінансове планування – це діяльність, щодо формування і використання цільових централізованих і децентралізованих ФФР, які спрямовують на розширене відтворення та на задоволення поточних потреб держави. Централізована частина фінансових ресурсів у процесі планування видатків бюджету і фондів, спрямовується на забезпечення соціально – культурної сфери, вирішення проблеми ліквідації монополізму у виробництві товару для народу, на розвиток малого бізнесу та ринкових структур.

Особливості планування-Дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі.

Мета фінансового планування-Найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Принципи :

1. Наукова обґрунтованість

2. Єдність фінансових планів

3. Безперервність

4. Стабільність

Об’єкт-Фінансові ресурси ( прибуток, податки і амортизаційні нарахування )

Суб’єкт-Міністерства, відомості, фінансові органи, органи державного управління.

Методи планування:

1. Екстраполяція – базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів, щодо результатів на проміжку певного періоду часу.

Недоліки:

Не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії грошових коштів.

2. Нормативний – ґрунтується на використані прогресивних норм і нормативів, враховує специфічні властивості галузей, виробничої та невиробничої сфери, та відповідні зміни у попередньому періоді. Цей метод дає можливість об’єктивно оцінити потреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості і відповідальності, ощадливому та ефективному використанні фінансових ресурсів.

3. Балансовий – передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, та ув’язку всіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану.

Прогнозування фінансової діяльності – загальна фінансова стратегія і фінансова політика – поточне - фінансові плани з окремих аспектів фінансової діяльності ( 1 рік ) – оперативне планування – бюджети ( місяць, квартал )

9. Фінансовий контроль

Фінансовий контроль – це контроль законодавчих і виконавчих органів влади всіх рангів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю всіх економічних суб’єктів із застосуванням певних методів і прийомів.

Призначення :

1. Необхідність мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінансової системи.

2. У дотриманні порядку ведення обліку та звітності.

Виділяють 5 основних положень :

1. Перевірка виконання фінансових обов’язків усіма суб’єктами економічних відносин, перед відповідними ланками виконавчої влади, згідно економічного законодавства.

2. Перевірка використання бюджетних коштів державними та муніципальними підприємствами.

3. Перевірка спектру фінансових операцій підприємства, що здійснюється через кредитні, страхові та інші установи.

4. Виявлення та вчасне усунення наслідків фінансових порушень та зловживань.

5. Становлення і застосування форм відповідальності за порушення норм фінансового законодавства.

Фінансовий контроль можна поділити на види, форми та методи.

В залежності від компетенції суб’єктів що здійснюють фін контроль його поділяють на чотири види:

1. Державний

2. Внутрішньо – господарській

3. Громадській

4. Аудиторський або Незалежний

Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий контроль. Перший здійснюють органи державної влади, щодо різних об’єктів незалежно від їхньої підпорядкованості. Відомчий проводиться контрольно–ревізійними відділами, міністерствами, місцевими органами влади тощо. І його об’єктами як правило виступають фінансові аспекти діяльності підвідомчих закладів, установ, тощо.

Громадський фінансовий контроль здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності. Напрями : дотримання положень захисту прав споживачів, показники споживання енергії та природних ресурсів, використання коштів цільових державних фондів, тощо.

Внутрішньо – господарський здійснюється структурними підрозділами підприємств , бухгалтерією, фінансовою службою підприємства.

Мета: перевірка правильності і своєчасності зарахування коштів на рахунок у банку, контроль за залишком коштів на рахунку, за про термінування заборгованості постачальників банку, бюджету, тощо.

Аудиторський – здійснюються аудиторськими компаніями.

Види фінансового за часом :

1. Попередній

2. Поточний

3. Наступний

Попередній – здійснюється на процесі прийняття та розробки плану з фінансових питань, вихідна база, це поточні данні виконання планових завдань минулих періодів.

Поточний – становить оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотримання планових показників, виконання фінансових вимог фінансової дисципліни. Вчасне реагування на зміни умов фінансової діяльності. Поточний контроль проводять усі без винятку установи підприємницької діяльності.

Наступний - коли відбувається завершальна стадія планового завдання.

Мета : контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних та планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи. У випадку коли фактичні данні мають негативне значення, щодо плану виявляються відповідні чинники та застосовуються заходи по їх усуненню. Даний вид контроль є базою для попереднього контролю майбутнього періоду.

За обов’язковістю:

1. Обов’язковий

2. Ініціативний

Обов’язковий здійснюється згідно вимог нормативних актів, згідно відповідних органів державного контролю.

Ініціативний проводиться за власним бажанням суб’єктів господарювання.

Методи фінансового контролю :

1. Перевірка

2. Обстеження

3. Аналіз

4. Ревізія

Перевірка – характеризуються тим під час вивчення окремих питань фінансової діяльності, основою можуть бути : звіти, баланси інші документи. Результат формується у вигляді довідки або доповідної записки.

Обстеження – охоплює більш широке коло показників господарської діяльності.

Аналіз – може бути комплексним чи одно-факторним. Цей метод здійснюється за матеріалами періодичної або річної звітності.

Ревізія – більш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб’єкта, для оцінки рівня його фінансової дисципліни.(30днів)

В залежності від об’єкта ревізії бувають : повні, часткові, тематичні, комплексні.

В залежності від обсягу даних ревізії поділяють : суцільні та вибіркові.

Суцільна – перевіряють усі документи.

Вибіркова – лише документи за окремими видами діяльності.