План

1. Звичаєве («козацьке») право Запорозької Січі…………………………………….3

2.Загальна характеристика контрреформ 80-90-х рр.. на українських землях в російській імперії………………………………………………………………………...10

3.Перебудова держапарату та зміни в окремих галузях права СРСР-УРСР в період Великої Вітчизняної війни………………………………………………………………14

Список використаної літератури……………………………………………………….22

1. Звичаєве («козацьке») право Запорозької Січі.

Вступ

1. Основна характеристика звичаєвого права Запорозької Січі.

2. Публічне і приватне звичаєве право Запорозької Січі.

3. Судочинство в Запорізькій Січі як головне втілення звичаєвого права.

Висновок

Вступ

Протягом багатьох віків в історії людства серед усіх джерел права провідну роль відігравали санкціоновані державою й обов'язкові для населення давні звичаї та традиції. У своїй сукупності вони створювали звичаєве, або так зване неписане право, котре регулювало більшість відносин.

Після проголошення державної незалежності України стало розвиватися вітчизняне правознавство. Після затяжної кризи почала виходити на новий виток свого розвитку українська історико-правова наука.

В умовах відродження і поступового становлення основних державно-правових інститутів України зростає інтерес до поглибленого вивчення процесів державотворення і правотворення на українських землях у минулому. Одним з таких процесів було виникнення і функціонування звичаєвого права. Серед джерел права на Українських землях у ХІ/-Х/ІІІ ст. норми звичаєвого права відігравали помітну роль. Вони виникали та формувалися в ході еволюції господарсько-побутових відносин людей і спиралися на загальноприйняті "давні" норми поведінки, вироблені за різноманітних обставин.

Особливе значення для розвитку українського права мало формування звичаєвого права в житті тих українських селян, які тікали від панського гніту на віддалені від властей простори середнього і нижнього Піддніпров'я, Лівобережжя і називали себе козаками. Виникло навіть нове поняття - "козацьке право" сукупність правових звичаїв, більшість з яких склалася в Запорізькій Січі. Звичаєве право запорозьких козаків залишається мало дослідженим.

1.Основна характеристика звичаєвого права Запорозької Січі.

Серед джерел права на українських землях у XIV-XVIII ст. помітне місце належало нормам звичаєвого права. Вони виникали та формувалися в процесі еволюції господарсько-побутових відносин та спиралися на загальноприйняті "давні" норми поведінки, що були вироблені за різних обставин.

Серед джерел права на українських землях у XIV-XVIII ст. помітне місце належало нормам звичаєвого права. Вони виникали та формувалися в процесі еволюції господарсько-побутових відносин та спиралися на загальноприйняті "давні" норми поведінки, що були вироблені за різних обставин. Козацьке звичаєве право представляє собою систему звичаєвих норм, переважна більшість яких сформувалась на Запорозькій Січі, на основі якої базувалась структура й діяльність військово-адміністративних і судових органів, регулювались питання земельних, майнових, особистих відносин. Найдовше і в найбільш традиційних формах звичаї на Запоріжжі проіснували там, де населення дотримувалося "подлуг старожытных и старейших обычаев". На думку відомого дослідника кодифікації права України А. Ткача, норми звичаєвого права діяли упродовж усього XVII і першої половини XIX ст.

Характерними рисами звичаєвого права були: корпоративність, переважання публічного права, усна форма вираження, відсутність поділу на галузі, консерватизм, обрядовість, досить суворі (переважно тілесні) покарання, широке застосування смертної кари тощо.

Цілком очевидно, що основою формування козацького права стало звичаєве право, пристосоване до умов життя січового лицарства. Оскільки запорожці були насамперед воїнами, норми військового права проявлялись у формі звичаїв - проведення козацької ради, прийняття до товариства нових осіб, організація військових походів. Так, наприклад, новому козакові, що вступав до війська, на зібранні інших козаків - майбутніх товаришів - курінний отаман відводив місце у 3 аршини завдовжки і 2 завширшки, пояснюючи: "Ось тобі й домовина, а як умреш, то "робимо ще коротшу". Запорожець одержував нове ім'я, котре мало відверто брутальний характер, чим висловлювалося повне презирство до світу, який він покидав .

А. Скальковський зазначає, що "запорожці не мали ніяких письмових законів; військові суди вирішували справи, керуючись здоровим глуздом і давніми звичаями, а у важких випадках судді радилися з кошовим та з іншими старшинами" .

Аналіз документів свідчить, що козацьке право було корпоративним правом. Воно захищало військово-політичну організацію запорізького козацтва, але встановлювало різний правовий статус окремих груп населення на Запоріжжі.

Козацьке право визначається не лише як звичаєве, а й національне. Воно майже не зазнало впливу права польського, російського, татарського.