2.3. Сучасні концепції інноваційного розвитку

Новітні концепції економічного розвитку – це теорія інтелектуальної технології (Хайєк), теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства (Друкер).

Хайєк запропонував інформаційну концепцію «Порядку, що розширюється» як основу цивілізації. Дослідження Хайєка відповіли новим реаліям підприємницької економіки. Вони пояснили яким чином знання стають основою підприємницької ідеї і дають імпульс розробленню інновацій, чому економіка одних країн є сприятливою до інновацій, а інших ні. Хайєк довів, що вирішальну роль у цьому відіграють інституційні основи суспільства як формальні (закони) так і неформальні (правила, звичаї, традиції, мораль).

У 1974р. Хайєк став лауреатом Нобелівської премії у галузі економіки.

Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства була сформульована американським ученим Пітером Друкером у працях «Інновація та підприємництво» (1985), «Пост капіталістичне суспільство» (1993). Визначено, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати в своїй діяльності новітні технології, на основі чого вдосконалювати і оновлювати продукцію.

Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей і сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн залежить від інноваційної активності підприємницьких структур. Тобто, інноваційна діяльність є одним із основних джерел економічного розвитку.

Досліджуючи структурні джерела інноваційного розвитку введено поняття “інноваційний тип розвитку”.

Інноваційний тип розвитку – це спосіб економічного зростання заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, обумовлених логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи і можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг.

На сучасному етапі рівень конкурентоспроможності економіки країни забезпечують, насамперед, науково-технічні інновації.

Високі технології – це сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології, що є визначальними в постіндустріальному суспільстві (інформаційні технології, біотехнології, штучний інтелект).

Показник наукомісткості виробництва – це відношення витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки до обсягу продажу продукції.

Світовий ринок високих технологій становить майже 2 трильйона доларів. На США припадає 40%, на Японію – 30%, Німеччину – 13%.

Інноваційна діяльність у країнах лідерах здійснюється на основі горизонтальних інтеграцій науково-технічних досліджень, державної підтримки розвитку нових технологій, широкого використання глобальних інформаційних та обчислювальних мереж.

В Україні проблема прискорення економічного розвитку на інноваційній основі є надзвичайно актуальною.