13.2. Передавання права на об’єкти промислової власності

Одним із способів передачі права на об’єкти промислової власності є ліцензія.

Ліцензія – дозвіл на використання технічних досягнень чи нематеріальних ресурсів протягом певного терміну за винагороду.

Виділяють такі види ліцензій:

Безпатентна ліцензія - власник дає дозвіл або розкриває знання, які з певних причин не були запатентовані.

Звичайна ліцензія - право розпорядження зберігається за ліцензіатом.

Повна ліцензія - ліцензіат одержує всі права на використання технологій і розпорядження нею.

Важливим аспектом є ціна ліцензії. У міжнародній практиці ліцензійної торгівлі під ціною ліцензії розуміють суму виплат покупця (ліцензіата) на користь продавця (ліцензіара).

За своєю суттю процедура розрахунку ціну ліцензії – це оцінка інтелектуальної власності, яка є об’єктом ліцензії.

Розрахунок ціни ліцензії зводиться до визначення тієї точної вартості інтелектуальної власності, за якої ліцензіат згідний був на умовах ліцензійної угоди придбати в тимчасове використання права на інтелектуальну власність ліцензіара.

В міжнародній ліцензійній торгівлі використовувати два способи оплата ліцензії:

1.Паушального платежу - разова або поділена на кілька частин сума виплат, яка визначається загальною величиною можливих втрат ліцензіара та наданих ним послуг. Використовують при передачі незавершених технологічних розробок;

2. Роялті - періодична сума виплат ліцензіару у відсотках.

При розрахунку ціни на основі розміру прибутку ліцензіата вважають, що якщо об’єкт ліцензії ще не готовий до промислового чи комерційного використання, а основну цінність мають передані за ліцензійною домовленістю патентні права, то доля ліцензіара в прибутку ліцензіата складає 15-20%. Якщо об’єктом є промислово освоєнний вибір чи технологічний процес, то при винятковій ліцензії (при передачі всіх прав) доля ліцензіатора може складати 35-50% у прибутку. У невинятковій ліцензії (передається тільки право на використання із збереженням прав у ліцензіатора) доля складає 20-30%. При розрахунку ціни ліцензії на базі роялті її визначають як певний відсоток відрахувань залежно від вартості виробленої і реалізованої продукції за ліцензією.

Розмір роялті звичайно визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично шляхом встановлених у світовій практиці для різних галузей у промисловості стандартних ставок роялті (для електронної промисловості – від 4-10%, електротехнічної від 1-5%, фармацевтичної – від 2-7%, літакобудування – від від 6-10%, автомобілебудування – 1-3%, споживчі товари тривалого використання – від 5%.

Питання інтелектуальної власності, в тому числі передачі прав контролюються неурядовими і громадськими організаціями з питань охорони промислової власності, зокрема міжнародної асоціації з питань охорони інтелектуальної власності, міжнародної федерації винахідницьких організацій, міжнародної федерації патентних повірених, ліцензійним товариством і міжнародної асоціації власників товарних знаків.

Крім ліцензії для передачі прав інтелектуальної власності може застосовуватись франчайзинг – фінансова схема залучення інвестиційних ресурсів у інноваційну діяльність, яка передбачає тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу. Він передбачає взаємодію двох сторін: франчайзера – сторони, яка є власником нематеріального ресурсу і диктує умови контракту (франшиза) і франчайзі – сторони, яка готова виготовляти продукцію за умови контракту та за технологією франчайзера. Договір франчайзинга є комерційно привабливим для усіх сторін.