11.4. Відтворення і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства

Технічний розвиток підприємства великою мірою зале­жить від маркетингової і виробничої стратегії, які визна­чають планові заходи щодо устаткування і технології, не­обхідні для випуску певного продукту. Наприклад, за умов концентрованого зростання важливо забезпечити збільшення виробничої потужності шляхом придбання нових одиниць обладнання або підвищення продуктив­ності наявного обладнання через капітальний ремонт чи модернізацію. У цьому разі виробнича стратегія орієнту­ється на мінімізацію витрат і технологію масового чи се­рійного виробництва. Якщо ж передбачається реалізація стратегії диверсифікації, то склад технологічного облад­нання, що встановлюється для випуску нової продукції, може радикально відрізнятися від наявного, оскільки впроваджуються нові технологічні процеси.

Отже, вдосконалення техніко-технологічної бази під­приємства слід планувати та орієнтувати передусім на ті заходи, які забезпечать реалізацію обраної ним стратегії діяльності. Для вітчизняних підприємств, що мають обме­жені фінансові можливості, такі заходи переважно орієн­товані на підтримання існуючого технічного рівня шляхом його капітального ремонту та модернізації.

Важливим завданням планування технічного розвит­ку підприємства є визначення межі експлуатації вироб­ничого устаткування. Технічні засоби виробництва слід підтримувати у стані, який забезпечує дотримання всіх параметрів технологічного процесу і виготовлення про­дукції високої якості. Цього можливо досягти профілак­тичними заходами і своєчасним ремонтом і модернізацією обладнання. В умовах фінансової скрути деякі підприємства намагаються продовжити термін експлуатації тех­нічних засобів виробництва. Однак настає момент, коли витрати на ремонт стають настільки великими, що навіть істотна модернізація не виправдовує вкладених коштів.

Альтернативою капітальному ремонту та модернізації виробничого об'єкта є його заміна новим. Важливо порів­няти результати обох варіантів відтворення з погляду еко­номічної віддачі. Для цього необхідно врахувати, що:

1) у процесі заміни застарілого обладнання новим ви­никатимуть додаткові одноразові капітальні витрати і втрати від недоамортизації старої машини;

2) здійснення капітального ремонту і продовження та­ким чином терміну служби машини ще на один ремонтний цикл зумовлює збільшення собівартості виготовлення про­дукції відремонтованим обладнанням порівняно з її величиною при використанні нових машин.

Щоб визначити, що економічно вигідніше необхідно порівняти загальну величину витрат і втрат у першому і другому випадках:

• у першому – це вартість капітального ремонту і втрати на експлуатацію;

• у другому – це витрати пов’язані з придбанням нової техніки і недоамортизації старої техніки.

Крім цього необхідно враховувати різницю в продуктивності, а також тривалості ремонтних циклів нової та відремонтованої машини. Умову економічно ефективних витрат на капітальний ремонт можна записати так:

R_і + S_е < K_h*α*β +S_a, (1)

де, R_i – витрати на капітальний ремонт машини,

S_e – сума перевищення експлуатаційних витрат,

K_h – балансова вартість нової машини,

α, β – коефіцієнти,

S_a – втрати від недоамортизації старої машини.

Якщо розрахунок покаже, що ліва частина нерівності менша ніж права, то капітальний ремонт доцільно здійснювати.

Коефіцієнт економічного ефективного капітального ремонту об’єкта, який виражається відносним показником:

(2)

Витрати на капітальний ремонт будуть економічно виправданими за будь-якого додатного значення меншого за 1.

Коефіцієнт економічного ефективного капітального ремонту і модернізації має вигляд:

(3)

де, М – витрати на модернізацію.

Конкретні завдання технологічної підготовки виробництва (ТПВ) полягають у створенні оптимальних матеріально-технічних передумов для випуску, в найкоротший термін з мінімальними витратами, спроектованих нових виробів заданого рівня якості .

Весь комплекс робіт з ТПВ поділяють на кілька взаємозалежних етапів:

1. Відпрацювання конструкції виробу на технологічність – здійснюється на стадії конструктивної підготовки виробництва;

2. Проектування технології виготовлення нових виробів – охоплює розробку міжцехових технологічних маршрутів;

3. Конструювання і виготовлення спеціального технологічного оснащення - є найбільш трудомістким оскільки на частку такого оснащення припадає до 70-80% загального обсягу робіт;

4. Остаточне відпрацювання технології – за результатами випробовування нової серії виробу і перевірки ефективності виготовлення оснащення вносять необхідні зміни і уточнення.

Типізація технологічного процесу - полягає в розробці типових процесів виготовлення технологічно подібних деталей і складальних одиниць, що забезпечує скорочення різноманітних технологічних операцій і відповідне зниження трудомісткості.

Для визначення ефективності варіанту технологічного процесу достатньо розрахувати технологічну собівартість виробу, тобто суму витрат , яка змінюється при переході від одного технологічного процесу до іншого.