7.3. Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора

Надані на інноваційний проект кошти мають вартість і за їх використання потрібно платити незалежно від джерела їх отримання. Формою плати за використання фінансових ресурсів можуть бути дивіденди акціонерам, відсотки відраховані за кредит,ліцензії та інші форми. Врахування і аналіз розміру плати за користування фінансовими ресурсами є однією із основних задач при визначенні джерел залучення інвестицій. Особливості податкового законодавства можуть створювати додаткові вигоди підприємствам, що використовують кредитування для інноваційних цілей. Такий ефект називається ефектом податкової економії.

Вибір джерел інвестування інноваційних проектіві програм також, значною мірою, залежить від умов надання кредитів. Джерела фінансування залежить також від етапів інноваційного процесу.

На етапі фундаментальних дослідженнь, це, як правило, державний бюджет.

На етапі прикладних дослідженнь, це можуть бути державні бюджети, кошти замовників інновацій, кошти технопарків або технополісів.

На стадії конструкторської та експериментальної розробки – це власні кошти підприємств, кошти замовників і у виняткових випадках державний бюджет.

На етапі комерціалізації новинки – це власні кошти підприємств, емісія цінних паперів, банків кредити і фінансові кошти залучених фірм партнерів.

7.4. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом

Венчурний капітал – це якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інвестиційних фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізацію інноваційних проектів з високим рівнем ризику.

Обов’язковою умовою такого фінансування є участь інвестора в управлінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від продажу її акцій на фондовій біржі.

Доходами венчурних фірм є різниця між початковою ціною акцій підприємства та її величиною на завершальному етапі інвестування. Особливістю фінансування у венчурний бізнес є те, що фінансові кошти вкладено без матеріального забезпечення і без гарантій з боку венчурна. За оцінками економістів у 15% випадків вкладений капітал цілком втрачається, 25 % таких фірм – мають збитки протягом тривалішого часу ніж передбачалось, 30% -- дають невеликий прибуток і тільки 30% протягом декількох років багаторазово перекривають прибутком усі вкладені кошти.

Залежно від інвестиційних перспектив виділяють 3 типи венчурних підприємств:

1. Низькопотенційні підприємства для венчурного капіталу – прибутки, яких за 5 років становлять близько 50 млн. дол.;

2. Венчури середнього ринку – прибутки коливаються від 10 до 50 млн. дол. Щорічно;

3. Високопотенційні підприємства – мають понад 50 млн. дол. щорічного прибутку впродовж 5 років.

У США існує понад 1,5 млн. венчурних компаній. Венчурне фінансування є невід’ємною частиною технопарків, технополісів та інкубаторів.

Першим фондом венчурного капіталу в Україні був фонд “Україна”, створений у 1992 році, який здійснив інвестиції у 30 вітчизняних компаній загальним обсягом до 10 млн. дол.